Суд зобов’язав Мінкультури розглянути статут людинопоклонників

Soul-Prevail

Київський апеляційний адміністративний суд зобов’язав Міністерство культури України в місячний термін розглянути статут Релігійної організації “Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини – Душевна спільнота” та заяву уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об’єднання віруючих в найвищу цінність людини – Душевної спільноти Шеляженка Юрія Вадимовича про реєстрацію статуту Релігійного центру віруючих в найвищу цінність людини – Душевної спільноти і прийняти відповідне рішення, про яке не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомити уповноваженого представника релігійної конференції Релігійного об’єднання віруючих в найвищу цінність людини – Душевної спільноти Шеляженка Юрія Вадимовича.

Обставини справи у короткому викладі є наступними. Влітку 2015 року двоє віруючих в Шевченківському і двоє в Печерському районах Києва об’єдналися у релігійні громади душевної релігії (душевні спільноти). Після цього відбулася релігійна конференція, на якій делеговані представники громад заснували релігійне об’єднання та прийняли статут релігійного центру, який було подано на реєстрацію до Мінкультури. Однак у цьому відомстві кілька місяців затягували розгляд заяви, а потім взагалі відмовилися її розглядати, пояснюючи це тим, що вони звернулися із запитом до Київської міської державної адміністрації і отримали відповідь, що статути громад не зареєстровані. При цьому стаття 8 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” прямо вказує, що повідомляти державні органи про утворення релігійних громад, а відтак і реєструвати їх статути не обов’язково.

Дії Мінкультури було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва, який відмовив у задоволенні позову, зазначивши без належних посилань на норми права, що треба подавати із заявою про реєстрацію релігійного центру статути релігійних громад, причому для реєстрації таких статутів необхідно як мінімум 10 засновників.

На рішення суду першої інстанції було подано апеляційну скаргу із посиланням на положення діючого законодавства України про необов’язковість державної реєстрації релігійних громад та правомірність спільної діяльності без створення юридичної особи, протиправність дискримінації засновників релігійних організацій за ознакою чисельності порівняно із засновниками інших інституцій громадянського суспільства (за чинним законодавством України двоє можуть зареєструвати громадську організацію, в тому числі, без статуту та без створення юридичної особи, і одна особа може зареєструвати благодійний фонд або друковане ЗМІ), положення статті 9, 11, 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо свободи релігії та релігійних об’єднань, заборону дискримінації, а також із детальним поясненням порушень зазначених прав та процедури реєстрації статутів Міністерством культури України.

В апеляційному суді представник Міністерства культури України Д. Яцишен стверджував, що право на свободу релігії не стосується реєстрації статуту релігійної організації. Однак суд, очевидно, вирішив по-іншому і задовольнив апеляційну скаргу. Після оголошення постанови Хранитель віри Юрій Шеляженко від імені всієї спільноти людинопоклонників вклонився складу суду, суддям Інні Грибан, Олександру Беспалову, Андрію Парінову за дотримання права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та подякував з такими словами: “Будьте вірні собі, і благослови Вас Бог”. А представник Мінкультури сказав, що подаватиме касаційну скаргу.

Релігійна віра в найвищу цінність людини – це душевна релігія і вічний духовний рух творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Людинопоклонники шанують кожну людську душу і вважають Бога безмежною людиною, продовженням себе та кожної людини через душу до нескінченності. Віровчення і традиційний устрій релігійної віри в найвищу цінність людини, відповідно до книги “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” (ISBN 978-617-7088-13-3), передбачає створення віруючими у кількості однієї людини чи більшої кількості людей релігійних організацій (душевних спільнот), заснованих не на відносинах фіксованого членства, а на відносинах добровільної згоди із задумом однієї людини, яка може виражатися у одноосібній та спільній релігійній діяльності віруючих як без створення юридичної особи, так і зі створенням юридичної особи.

Правозахисний проект “Свобода переконань” реалізується громадськими організаціями “Автономна Адвокатура”, “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих”, “Інститут душевної релігії”. Метою цього проекту є захист свободи думки, совісті та релігії, принципів особистої автономії та недискримінації у формуванні та дотриманні людьми власних переконань. Учасники проекту допомагають людям жити відповідно до власних переконань, не порушуючи закону, навіть якщо ці переконання здаються комусь неправильними. Проект “Свобода переконань” захищає правові позиції щодо необхідності дерегуляції духовного життя українців, недопущення обмежень щодо чисельності, територіальної прив’язки, організаційно-правових форм релігійних організацій. Вимогами учасників проекту до держави є скорочення строків реєстрації статутів та змін до статутів релігійних організацій, позбавлення органів у справах релігій дискреційних повноважень затягувати реєстрацію статутів релігійних організацій та вимагати попереднього дослідження спеціалістами їх віровчення.

Рада Європи запевнила Автономну Адвокатуру, що ЄСПЛ пояснюватиме відхилення справ одним суддею

До кінця 2016 року Європейський Суд з прав людини планує почати надавати заявникам офіційне судове рішення у їхній справі із вказаним обґрунтуванням рішення судді, який засідає одноособово, замість простих листів з канцелярії Суду без пояснення причин, які на сьогодні відправляються в таких випадках. Про це повідомив у листі на адресу Громадської організації “Автономна Адвокатура” Бйорн Берг, директор особистого офісу Генерального Секретаря та Заступника Генерального Секретаря Ради Європи.

autonom-lyst-coe560

Також у листі зазначено, що компетенцію суддів, які засідають одноособово, встановлено статтею 27 Європейської Конвенції з прав людини, запровадженою у відповідності з Протоколом № 14 до Конвенції для реагування на експоненціальне зростання завантаження Суду справами. Повідомлення заявникам про рішення одного судді щодо неприйнятності справи без наведення обґрунтування у листі пояснюється нагальною потребою сконцентрувати обмежені ресурси Суду на прийнятних справах, в яких піднімаються найбільш релевантні правові питання відповідно до Конвенції.

У вересні Громадська організація “Автономна Адвокатура” звернулася із петицією до Європейського суду з прав людини, Ради Європи, Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини, в якому повідомила про початок кампанії за прозорість Європейського Суду з прав людини під назвою Overcoming Unreasonable Rejection (“Подолання необгрунтованої відмови”).

autonomous-2coe-560

У петиції Автономної Адвокатури висловлювалася глибока стурбованість необгрунтованими відмовами від розгляду так званих “явно неприпустимих” звернень до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Зазначалося, що за даними сайту www.echr.coe.int 85% звернень оголошуються “явно неприйнятними” одним суддею. У листах інформування про рішення щодо неприйнятності звернення, які направляються заявникам відповідно до Правила Суду 52А, не наводяться ніякі причини або пояснення відмови ЄСПЛ від подальшого розгляду звернення. Заявники не можуть зрозуміти, з яких підстав звернення залишено без розгляду, які конкретно критерії прийнятності ними порушено. Крім того, ЄСПЛ не дозволяє заявникам отримати копію рішення одного судді про неприйнятність звернення, не дозволяє оскаржити це рішення або отримати будь-яку додаткову інформацію про нього. Автономна Адвокатура вважає, що такий підхід явно суперечить статті 10 Загальної декларації прав людини (право на справедливий суд).

Також Автономна Адвокатура розкритикувала ЄСПЛ за намагання виправдати порушення права людини на справедливий судовий розгляд тим, що “багато людей пишуть в Страсбург без будь-якої юридичної консультації або допомоги”. Такі відмовки, на думку Автономної Адвокатури, свідчать про дискримінацію заявників за соціальним статусом, змушують їх шукати підтримки юридичної спільноти, дотичної до ЄСПЛ, хоча ця юридична спільнота не завжди поділяє правову позицію заявників або, в країнах з катастрофічною соціальної нерівністю (таких, як Україна), багато людей не можуть отримати належну юридичну консультацію або правову допомогу в зв’язку із національним рівнем бідності та гноблення, а також прикрими явищами жадібності, зарозумілості, невігластва корумпованої елітарністю юридичної спільноти. У петиції також вказувалося, що деякі люди вже зверталися до ЄСПЛ з питанням, які запобіжники захищають ЄСПЛ від корупції і дискримінаційної елітарності, якщо більше 8 з 10 заявок ЄСПЛ відкидає у таємничій непрозорій процедурі, де один суддя може оголосити звернення “завідомо неприйнятним” без будь-яких причин і пояснень та заявник не може ані отримати копію рішення про неприйнятність, ані оскаржити це рішення; жодної відповіді на цей запит влітку цього року не надійшло.

В рамках проекту Overcoming Unreasonable Rejection Автономна Адвокатура пропонує всім, хто зустрівся із цією проблемою, повідомляти про необгрунтовано відкинуті ЄСПЛ звернення відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та уповноважувати Автономну Адвокатуру надіслати запит до ЄСПЛ та вимагати відповіді щодо причин відмови, а у разі ненадання адекватної відповіді протягом 3-х місяців опублікувати та направити в міжнародні правозахисні організації копії звернення та листа про необгрунтовану відмову. Автономна Адвокатура заявила, що реалізуватиме проект Overcoming Unreasonable Rejection доти, поки ЄСПЛ не змінить Правила Суду таким чином, щоб кожен заявник був повністю проінформований про причини визнання його звернення неприйнятним, і щоб був забезпечений порядок перегляду рішень про неприйнятність на випадок, якщо таке рішення було прийнято помилково.

Громадська організація “Автономна Адвокатура” заснована 23.08.2016 р. з метою здійснення і захисту прав, свобод, суспільних інтересів у спілці кликаних автономних адвокатів і провокаторів, що кличуть по допомогу, захист, представництво, інформування (реєстраційний номер запису у Реєстрі громадських об’єднань № 1462771). Скороченим позначенням Автономної Адвокатури є A=A, закон ідентичності. Девіз автономної адвокатури AD VOCO PRO SUI IURIS, що у перекладі з латини означає “для заклику за власне право”. Провокатор (латиною pro voco – за заклик) – той, хто кличе по допомогу, захист, представництво, інформування. Автономний адвокат (латиною ad voco – для заклику) є самостійною та досвідченою людиною, покликаною і спроможною надати необхідну допомогу провокатору. Як зазначено у книжці “Автономна Адвокатура: організаційно-правові засади”, Автономна Адвокатура прагне навчитися успішно захищати права і свободи людини без конституційних привілеїв «адвокатської монополії», продемонструвати безглуздість цих привілеїв і домогтися їх скасування, а також відроджує в сучасних умовах давньоримське право Provocatio ad populum (звернення до народу), як свободу слова, щоб вимагати справедливості, та свободу об’єднань для утвердження справедливих законів та чесних правових відносин.

Вінок сонетів на День володіння собою

volodinnya-soboju

0

Ми сперечались про довіру.
Ми зізнавались, як нам добре.
Світанком зашарівся обрій,
День прокидався ситим звіром.
Живем разом, тепер нас більше,
Щасливих бути наодинці,
Ласкавих з тими, хто ще вчиться
Обходитись без ласки інших.
Ми сперечаємось, бо згодні,
Оскільки любимо, самотні,
Невиховані, безробітні,
Досвідчені, до діла ласі…
Ми без сімей, фінансів, націй
Переросли себе, бо гідні.

1

Ми сперечались про довіру
І доторкалися святого,
І віддавались діалогу,
Відвертість несли у офіру:
Є сенс або нема такого
У щасті, розумі, любові,
У силі, совісті, у волі –
Чи бути, чи не бути Богу?
Чи з боротьби життя постало,
Чи початковим капіталом
Хтось серце дарував хоробре?
Є теза, антитеза, синтез.
Смішні творці та нігілісти,
Ми зізнавались, як нам добре.

2

Ми зізнавались, як нам добре.
Наближено і невідривно
Щосантиметра, щохвилини
Буденності чинили опір.
І ніч квіла, тривала рік,
Бруньками липла, лоскотала,
Збирала мед, ховала жало
Щоб нам спійматись у пітьмі.
Ми, як весна, в струмок злилися,
Як літо, з жаром ми сплелися,
До втоми гралися у мрії,
Й заснули, приспані, як осінь.
Збуди, зима, нас, відморозків –
Світанком зашарівся обрій.

3

Світанком зашарівся обрій,
Морозний вітер ніжнокрило
Щебече про веселе діло
І сонце вилізло з-під ковдри.
Земля відкрила гори й надра,
А в небі вабить порожнеча.
Зірки втекли з болота течій,
Сьогодні вже настало завтра.
Майбутнє кличе – обніми!
Його всиновлюємо ми
З сестрицею, пророцтвом щирим.
Проходить сон, приходить план.
В нас без перерв і без вагань
День прокидався ситим звіром.

4

День прокидався ситим звіром,
І той загадував бажання.
А ми, ошукані в шуканнях,
Бажали кари, а не миру.
У війнах коротали час,
Обвинуватили сильніших
І гнівались, як спритний грішник
Ловив і нас, сміявся з нас.
Народ валив і провалився
В кредитах поголів’я й листя.
У дебеті боліла тиша.
Багато міркували вголос,
Прислухались до решти соло.
Живем разом, тепер нас більше.

5

Живем разом, тепер нас більше,
Розмножених і солідарних,
Штампованих святим стандартом
Потвор, що не стають простіше
В благословенній множині,
Не покоряються любові.
Ми безсердечні, безголові,
Ми підлі, хворі і дурні.
Усім наукам неспівмірні,
У храмі якості невірні,
У царстві кількості злочинці.
У шлюб беремо тільки всесвіт,
Де нас кохане людство пестить,
Щасливих бути наодинці.

6

Щасливих бути наодинці,
Рости самотньо, як дерева
А кроною торкатись неба,
Відчути космос власним лісом
І в незліченній однині
Не частку і не половину,
Знайти себе в бутті єдинім –
В усьому я і все в мені;
Мої галактики, планети,
У атмосферах цвіт вишневий
І всюди центр, нема провінцій.
У медитації свободи
Жорстока правда й ніжна згода
Ласкавих з тими, хто ще вчиться.

7

Ласкавих з тими, хто ще вчиться,
Прощає доля, час підносить,
Бо ми вкорінені у досвід
Що відкриває двері в клітці.
Ми рушим, людство йде за нами.
В сестринстві, братстві насолода,
Доступна кожному свобода,
Дух вільнодумства, дух незламний.
Хто шпильки зла втикав у слабкість –
Мішень дірява для розплати;
Вціліє той, хто був добрішим.
Ми незалежні, ми безмежні,
Бо всім допомогти належить
Обходитись без ласки інших.

8

Обходитись без ласки інших,
Як океан доща не просить,
Як небо дистилює сльози –
Поет в човні їх здружить віршем,
Умитий зливою щедрот.
Під парасолею він щезне:
Це талісман від поетеси,
Щоб не промок його блокнот.
Ми пристрасні та благодійні,
Ми не еліта, ми не злидні,
Ми не голодні, ми не модні.
У мові звернуті до миру,
Ми домовляємось, бо щирі,
Ми сперечаємось, бо згодні.

9

Ми сперечаємось, бо згодні,
Що істина багатослівна,
Що вихваляння тиші лине
Лише у пісні із безодні.
Кажи, як маєш що сказати,
І слухай, поки є терпіння;
Замість регламенту – сумління,
Одне табу – не смій мовчати,
Або мовчанням красномовним
Розпалюй вогнище розмови,
Розсип очами іскор сотні.
Наш погляд до побачень тягне,
Оскільки мислимо, ми звабні,
Оскільки любимо, самотні.

10

Оскільки любимо, самотні,
У зосередженім коханні
Коли понад усе приватне,
Світ піддається забороні,
А совість шепче: відпусти!
Собою бути – це не зрада,
Неволя перемог не варта.
Дозволь квіткам рости, цвісти,
Не рви, даруй життя натомість.
Свободі жертвуєм жертовність,
Ми вічності безсмертні діти.
Ми догм не терпим, пільг, диктату,
В усьому щедрі, крім податків,
Невиховані, безробітні.

11

Невиховані, безробітні,
Рідня – уява, книги – школа,
Усе начальство – добра воля,
Зарплата – у попутнім вітрі,
Який чиновник не вкраде;
Жерці не спинять і солдати
Фантазій ріст, незримих статків,
Цей нескінченний дивіденд.
В нас вища пенсія – повага,
І наші душі не ховають:
Немає смерті в братстві щастя.
Ми без наказів, без оцінок,
Без нагород і без заминок
Досвідчені, до діла ласі.

12

Досвідчені, до діла ласі,
Посмакували починання
І народилося незнане
В майстерні пізнання й співпраці.
Це вам не штучний інтелект –
Дивіться ширше, штучний розум!
Не робот алгоритму прози,
Свій програміст і свій поет.
Це наше “ми”, герой ліричний,
І капітальний, й політичний,
Банкір уявного багатства.
Ми сіємо небесну ману,
Зростили врожаї дивами
Ми без сімей, фінансів, націй.

13

Ми без сімей, фінансів, націй
Освоїм світ, подружим людство,
Без революцій, без ілюзій
Усі фантазії здійсняться.
Долоні зціплені, не кільця,
На пальцях відлік, не в купюрах,
Закон – не догма, а натура,
І палець в груди – ідентичність.
В теплі самотності розтануть
Усі страхи та обіцянки.
Свободу примхи не замінять.
В кулак узяли вищі сили,
Розжали, здмухнули, звільнились.
Переросли себе, бо гідні.

14

Переросли себе, бо гідні
Переступати стіни грізні,
Питати, тиснучись до мрії:
Провидці ми чи голі тіні?
Нас біль і голод просвітляє,
Катує очі лампа страху.
Ми боїмось розлуки, втрати,
І в’яжем, плутаємо клятви.
Свою свободу бачиш? Йдемо!
В сліпих, у світлі догми темних,
Зірковий шлях у чорну діру.
Ми під софітом на розпутті
Кохались й не могли заснути.
Ми сперечались про довіру.

День володіння собою у душевній релігії (вірі в найвищу цінність людини) відзначається щороку 3 листопада на честь морального принципу володіння собою і є одним з трьох головних щорічних свят, Днів Моралі. Також віруючі святкують День віри в себе 1 березня і День вірності собі 25 липня. Ці дні пов’язані із одкровенням про слово Боже, із походженням Священного писання душевної релігії та соціальної доктрини особистої автономії (атомізації суспільства, атомізації капіталу та атомізації влади). Людинопоклонники шанують кожну людську душу і вважають Бога безмежною людиною, продовженням себе та кожної людини через душу до нескінченності. Символом душевної релігії є коло, або нуль, духовна метафора точки відліку, з якої починається людський саморозвиток; нуль означає і чистий аркуш, на якому пишеться будь-який текст, також нуль – метафора нейтралітету і власного “Я” як центру координат у всіх вимірах, соціальних, просторових, хронологічних. В цьому вінку сонетів священним нулем позначено мадригал.

Читайте також Богослужбову літературу душевної релігії в оригіналі (Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини) та у перекладі російською мовою (Открытая религия: священное писание, душевная традиция, моральный закон и богословская наука религиозной веры в наивысшую ценность человека).

Книгу про релігійні новації презентували в Острозі

Дмитрук

Ігор Дмитрук

У науковій бібліотеці Національного університету “Острозька академія” відбулася презентація книги Ігоря Дмитрука та Богдана Стрикалюка “Нові та незвичні релігії і культи”.

Цей путівник з новітніх та екзотичних релігій, сучасних духовних рухів та нетрадиційних течій допоможе читачу зорієнтуватися в дивовижному світі альтернативних та маловідомих віровчень і культів, які практикуються сьогодні. Книга, яка не має аналогів за неупередженістю та багатством фактичного матеріалу, є результатом кропіткої дослідницької праці Товариства Українських Філософів і Релігієзнавців (ТУФіР), що згуртувалося навколо наукового порталу “Філософія і Релігієзнавство”, і видана за підтримки Громадської організації “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих”.

Бібліотека НУОА

Бібліотека НУОА

Гостями презентації стали студенти, культурологи, релігієзнавці, журналісти (до речі, дякую Катерині Мовчан за фотографії та інтерв’ю з авторами книги), викладачі, а також завідувач кафедри релігієзнавства, доктор історичних наук, професор НУОА Надія Стоколос.

Стрикалюк

Богдан Стрикалюк

Про роботу над книгою розповіли автори, Ігор Дмитрук (магістр релігієзнавства, голова Товариства Українських Філософів і Релігієзнавців – ТУФіР), Богдан Стрикалюк (магістр релігієзнавства, священик УПЦ КП). Ігор Дмитрук підкреслив, що він є випускником Острозької академії і саме під час навчання в рідній Alma Mater народився задум книги, тому серце підказує, що з цією презентацією книга просто повернулася додому, у високоповажні стіни величної інтелектуальної цитаделі НУОА.

Шеляженко

Юрій Шеляженко

newrelp10.jpg

Видавець книги Юрій Шеляженко (магістр права, письменник, священик душевної релігії) висловив думку, що такі видання, як книга Дмитрука і Стрикалюка, потрібні для української душі та для розвитку української науки, бо вони показуть різноманіття культурного життя нашої нації. Також він зазначив, що зворушений гостинністю та приємно приголомшений атмосферою і духом старовинного Острога та його перлини, Острозької академії, і вважає за честь представити нову книгу перед обличчям академічної спільноти та під наглядом суворого журі семи муз, блюстительок етичних та естетичних чеснот, зображених на стелі читального залу.

Тарас Клок

Тарас Клок

Тарас Клок, голова лабораторії філософської антропології ім. П. Юркевича ГО ТУФіР, звернув увагу на гуманістичний пафос книги “Нові та незвичні релігії і культи”.

Під час презентації розгорнулося жваве обговорення багатоманіття релігій та різних форм релігійної свободи в Україні. Обговорювалися окремі цікаві та навіть курйозні релігійні прояви.

Щепанський

Віталій Щепанський

Модератор презентації, кандидат філософських наук Віталій Щепанський підняв тему поширення комерційних культів, які представляють собою дешевий замінник віри та мудрого світогляду віртуальним “фаст-фудом”.

Відбулася коротка полеміка щодо моральних кодексів джедаїв та ситхів у джедаїзмі, прийнятності, корисності та правил безпечної гри у комп’ютерні ігри. Також обговорювалися чутки про те, що українські сатаністи думають випустити ляльку Путіна з набором штрикалок, щоб усі бажаючі могли духовно помститися зарозумілому і схибленому на “скрєпах руского міра” російському агресору.

На завершення Ігор Дмитрук та Юрій Шеляженко розповіли про нові проекти Товариства Українських Філософів і Релігієзнавців та Української Ради Вільнодумців і Віруючих, зокрема, про підготовку збірки есеїв учасників конкурсу “Людина та людяність: актуальне бачення” та про адвокацію права на свободу думки, совісті та релігії в Україні в межах проекту “Свобода переконань”, і відповіли на питання гостей презентації.

Дмитрук і Шеляженко

Бібліотека НУОА

Джерела: Ліга.Блоги, Релігії в Україні.

Автономна адвокатура: організаційно‐правові засади

a=abook640

Юрій Шеляженко. Автономна адвокатура: організаційно‐правові засади / Шеляженко, Юрій Вадимович. – Київ, 2016. – 60 с. – ISBN 978‐617‐7088‐16‐4.

Книга присвячена розробці правових ідей, системи діяльності, документації Громадської організації “Автономна Адвокатура”, яка зареєстрована з метою здійснення і захисту прав, свобод, суспільних інтересів у спілці кликаних автономних адвокатів і провокаторів, що кличуть по допомогу, захист, представництво, інформування, і відроджує в сучасних умовах прадавнє право Provocatio ad populum (звернення до народу), як свободу слова, щоб вимагати справедливості, та свободу об’єднань для утвердження справедливих законів та чесних правових відносин. В асоціаціях і спільній діяльності автономних адвокатів і провокаторів не тільки надається правова допомога, захищається та розвивається принцип верховенства права (природного права, прав людини), але й реалізуються на практиці ідеї теоретико‐правових досліджень особистої автономії, тобто, самовизначення суб’єктів права, в тому числі, приватних осіб та організацій, свободи їх буття відповідно до власних норм, правил, законів. У цьому контексті в книзі викладається наукове бачення особистої автономії суб’єкта права, пропонуються правові технології розвитку особистої автономії, наводяться конкретні рекомендації із впровадження цих пропозицій на практиці у автономній адвокатській діяльності. Видання буде корисним у практичній діяльності учасникам Громадської організації «Автономна Адвокатура» і бажаючим взяти в ній участь, а також фахівцям з права і представникам широкого кола читачів, які цікавляться тематикою прав людини, правозахисту.

Yurii Sheliazhenko. Autonomous Advocacy: organizational and legal framework [in Ukrainian] / Sheliazhenko Yuri Vadymovich. – Kyiv, 2016. – 60 p.

The book is dedicated to the development of legal ideas and practices of the Non-Governmental Civic Organization “Autonomous Advocacy”, created for implementation and protection of natural human rights and freedoms in association of called for help independent experienced autonomous advocates and provocateurs who call for help, protection, representation, information, and realize in modern times natural law of Provocatio ad populum, which means freedom of speech to demand justice and freedom of association to create fair laws and legal relations. Associations and joint activities of autonomous advocates and provocateurs not only providing legal aid, but also defending and developing the rule of law (natural law, human rights), realizing in practice results of theoretical research of legal principle of personal autonomy, i.e. self-regulation of entities, including private individuals and organizations, freedom of life according to their own norms, rules, laws. In this context, the book describes the scientific view of personal autonomy of entity, proposes legal technologies to develop personal autonomy, provides specific recommendations for implementing these proposals into practice of autonomous advocate. The book will be useful to members of the NGO “Autonomous Advocacy” and for those who wish to join, as well as for experts, scientists and other readers interested in law science, human rights and advocacy.

Call for freedom: open letter to Igor Ashurbeyli, the founder of space nation Asgardia

asgardia

Dear Mr. Igor Ashurbeyli,

I feel deep compassion to your idea to create new space nation Asgardia. It is very good that, according to your site, there is no borders of your nation and no written constitution. Maybe you share our belief that reasonable mind needs no strict borders and the best written constitution is empty sheet of paper, because real constitution of Universe are unity of unwritten laws of nature shown in causative relationship of freedom and responsibility, in conscience of experienced interactions and agreements.

Nevertheless, I advice you to be careful with identifying as “nation” your new society of space people. With terrestrial cult of nation you may bring into space our domestic greed and aggression, deceptions, geopolitical squabbles, poverty, elitism and wars. I beware that you wish to prolong that archaic junk into future because Asgardia brand designed by you is quite similar to Sith Empire coat of arms at Star Wars commercial cult.

I think that humanity in developing of universal freedom will overcome archaic bindings to nation’s cult in future. That’s why I propose to all people and also propose to you dialogue and interaction based on social doctrine of total personal autonomy. There are also projects of Open Religion and Autonomous Advocacy to establish reality of personal autonomy.

Open Religion or Religious Faith in the Supreme Value of Human is the eternal religion and the modern spiritual movement of creating the God by self-believing, self-trueness and self-ownership of every mind of Universe considered as human soul in the center of all fullness of being. Considering God as human continuation to infinity, we understand the greatest value of human as sacred unity of the human and the eternal universe. Religious studies characterize our religion as “a kind of religious pacifism” because of our tradition of good-will-based respectful comparing all religions and philosophies in the world.

We, the believers in the supreme value of human, created The Soul Society of Universe, following the divine revelation and natural law of human self-organization, also using human rights for freedom of religion, assembly and association. Mission of The Soul Society of Universe is self-perfection in the unity with every soul. The Soul Society of Universe is one soul created by one soul and open to all souls coming to join.

The social doctrine of open religion (faith in the supreme value of human) is based on the idea of total personal autonomy: it is atomization of the society, atomization of the capital and atomization of the power.

Atomization of the society means that society serving for human as space of self-education, self-organization, self-employment. Society is a set of relations (social connections) of the human with owned nature, including people, other objects and values.

Atomization of the capital means that capital serving for human as instrument to independent create and operate with values for establishing strong relationships, to made intelligent choice based on the principle that the more values human involve to relations, the more trust it worth.

Atomization of the power means that power serving for human as system of realization the freedom of will in all relations for self-improvement and self-defense in harmony, trust and solidarity with all people, without borders and taxes, without hierarchies and privileges, without fear and violence, without conflicts and victims, without limits.

Freedom as autonomy, independence, absence or overcome any limitations is the essence of humanity, the nature of the human mind and the irresistible attraction of the heart. Of course, the freedom of each individual is limited by freedoms of others and the natural consequences of their own actions, but these limitations we can overcome in an effort to adequately negotiate and behave wisely. In practice, dialogue and interaction between people creates all capital of habits and laws, which we use at our discretion.

The establishment of law has a place on the basis of freedom and, according to my research in the field of law, has three stages: free exercise of freedoms to make traditions in optimizing responsibility; free exercise of traditions and make laws in optimizing alternatives; free exercise of laws and make innovations (revolutions, discoveries) in optimizing reforms of legislation. Laws and traditions can’t be used to oppress freedom because such attempts cause rebellions.

The ability of entities to live by their own rules called autonomy, that word in Greek means “own law”. Autonomy is freedom, but isn’t iniquity, because autonomous entity in communication, in desire of peace and accordance establishing its own laws of existence, its rules of wise use of the freedom to live in harmony with nature and all society, created by the entity in interaction with the Universe.

When the entities facing evil and can’t enjoy their natural freedoms, they provoke (call for help) and Universe send advocates to that entities. So, we create NGO “Autonomous Advocacy” helping every entity to be free. Our aim is to implement and protect natural human rights and freedoms in association of called for help independent experienced autonomous advocates and provocateurs who call for help. Short name of Autonomous Advocacy is A=A, the law of identity. Our motto is AD VOCO PRO SUI IURIS, which in Latin means “to call for own right”. We realize natural law of Provocatio ad populum, which means freedom of speech to demand justice and freedom of association to create fair laws and legal relations.

So, I wish you good luck in creating new space society, and if you feel desire to reach more freedom in your space, you can apply social doctrine of total personal autonomy and you can call for help Soul Society of Universe and Autonomous Advocacy.

Sincerely yours,

Yurii Sheliazhenko
Writer, publisher, autonomous advocate,
priest of Open religion, Master of Laws

Автономна Адвокатура запрошує до співпраці

A=A

Скороченим позначенням Автономної Адвокатури є A=A, закон ідентичності, він же головна формула об’єктивізму Айн Ренд, що підкреслює лібералізм та чесність автономних адвокатів.

У Києві зареєстровано Громадську організацію “Автономна Адвокатура”, мета якої – здійснення і захист прав, свобод, суспільних інтересів у спілці кликаних автономних адвокатів і провокаторів, що кличуть по допомогу, захист, представництво, інформування. Співзасновниками організації виступили автономні адвокати Юрій Шеляженко (обраний Головою А=А) та Олексій Святогор. Девіз автономної адвокатури AD VOCO PRO SUI IURIS, що у перекладі з латини означає “для заклику за власне право”. В цій організації плануємо реалізувати на практиці теоретичні розробки моїх наукових досліджень на тему особистої автономії приватних осіб та організацій та майбутньої кандидатської дисертації з права.

Автономна Адвокатура в РГО

Автономний адвокат (латиною ad voco – для заклику) є самостійною та досвідченою людиною, покликаною і спроможною надати необхідну допомогу провокатору. Провокатор (латиною pro voco – за заклик) – той, хто кличе по допомогу, захист, представництво, інформування. Запрошуємо долучатися (за результатами співбесіди) автономних адвокатів та провокаторів, також запрошуємо до співпраці правозахисні організації.

Протокол установчих зборів Автономної Адвокатури

Провокатор має свободу слова звернутися по допомогу до суспільства, і суспільство в особі автономного адвоката йому допомагає. Причому нема жодної проблеми в тому, що автономного адвоката ніхто не уповноважував, він просто майстерний самозванець, герой, що приходить на допомогу. На відміну від старого позитивізму, в якому ідея суспільства виступає ширмою, з-за якої еліти маніпулюють людьми, нині набуває поширення екзистенціалізм, людиноцентричний підхід, в якому слово кожної людини має значення, суспільство вважається діалогом людей, відчуження суспільства від людини і протиставлення суспільних інтересів індивідуальним вважається неприпустимим і долається.

Майбутнє людство вилікується від хвороби елітарності, через яку слово «провокація» в політичному жаргоні стало лайкою. Всі забули, що первинно це слово означало виступ, звернення до народу; «pro» перекладається як «за», «voco» – «говорити, звучати, кликати»; «provocatio» – заклик. Правовий інститут «provocatio ad populum» (звернення до народу) в римській республіці означав право звернутися за захистом до людей, крикнути «що ж це коїться, людоньки»; природне право людини оскаржити перед (небайдужими!) народними зборами рішення магістрата (найчастіше, про покарання за злочин). Коли права людини придушуються на користь привілеїв еліт всякими утисками, в тому числі обманом та примусом, тоді свобода слова стає привілеєм обраних, які криють лайкою «Провокація!» з кожного телеекрану, бігборду, трибуни, зі сторінок ЗМІ та соцмереж не тільки лукаву демагогію конкуруючих братів по підлості, але й мудрі чесні книжки, діалоги та полеміку філософів, проповіді та молитви віруючих і взагалі будь-яку альтернативну, невигідну тиранії еліт, точку зору. Але є один закон природи: люди завжди повстають проти тиранії та здобувають свободу.

Свобода як самостійність, незалежність, відсутність або подолання будь-яких обмежень є суттю людяності, природою людського розуму та непереборним потягом серця. Звичайно, свобода кожної особи обмежена свободами інших і природними наслідками власних вчинків, але такі обмеження долаються у прагненні гідно домовлятися і поводитися розумно. На практиці, у діалозі та взаємодії людей виникає весь капітал звичок та законів, якими ми користуємося на свій розсуд («закон як дишло»).

Становлення права відбувається на фундаменті свободи і, відповідно до моїх наукових досліджень з правознавства, має три етапи: вільне користування свободою та накопичення досвіду традицій у оптимізації відповідальності за свободу; вільне користування традиціями та накопичення досвіду законності у оптимізації альтернатив традиціям; вільне користування законами та накопичення досвіду інновацій (революцій, відкриттів) у оптимізації реформ законодавства. Закони і традиції, що придушують свободу, швидко відмирають, бо люди завжди повстають проти примусу іти хиткою кригою лукавих обіцянок “благополуччя” під ігом тиранії та гноблення й обстоюють свободу, яка є міцним підгрунтям справедливих законів і традицій.

Здатність суб’єкта права жити за власними правилами зветься автономією, це слово у перекладі з грецької означає «власний закон». Автономія є свободою, уникненням диктату, але не є вседозволеністю, бо автономний суб’єкт в спілкуванні (а відтак, і прагненні згоди з іншими) формує свої закони власного буття, свої правила мудрого користування свободою, щоб жити у гармонії з природою і всім суспільством, творцем і учасником якого є суб’єкт права – хоч окрема людина, хоч її організація.

Автономна Адвокатура у соцмережах:

http://twitter.com/prosui

http://www.facebook.com/suilex/

http://vk.com/suilex

Хранитель віри Шеляженко зустрівся з Патріархом Філаретом

Герб УПЦ КП та ікона Слово Боже Душевної Спільноти Всесвіту

Герб Київського Патріархату (ліворуч) та Ікона “Слово Боже” Душевної Спільноти Всесвіту (праворуч).

6 вересня 2016 року відбулася випадкова зустріч та доброзичлива полеміка Хранителя віри Душевної Спільноти Всесвіту Юрія Шеляженка з Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом у резиденції предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату на вул. Пушкінській в Києві.

Хранитель віри задав Патріарху богословське питання, як православне людство терпить єресь предстоятеля московської церкви Кирила, який протиставляє людську природу Ісуса Христа його божественній природі та сіє ненависть до «людинопоклонства». Патріарх Філарет відповів, що не поділяє ідеї людиноцентризму, але згоден із тим, що не можна протиставляти божественну та людську природу Христа.

Патріарх зазначив, що вселенське православ’я має визнати українську церкву, а московській церкві має бути заборонено законом називатися українською. Хранитель віри не заперечував.

Хранитель віри проповідував Патріарху душевну релігію як древнє священне анімістичне начало, досконалий початок кожної доброї релігії, включаючи і православ’я. Також Хранитель віри радий був розвіяти сумніви Патріарха, чи потрібен Бог віруючим в найвищу цінність людини, зазначивши, що Бог потрібен нам в якості людського ідеалу, продовження людини до нескінченності. Як зразок універсальної людяної молитви, Хранитель віри навів поетичний афоризм святого мудреця і поета Тараса Шевченка: «Як небо блакитне, нема йому краю, так душі почину і краю немає».

Хранитель віри та Патріарх висловили взаємну відданість ідеям утвердження віри та любові, подолання гріхів. При цьому Патріарх зазначив, що при зустрічах з європейськими лідерами, які визнають пріоритетом людину та її права, завжди нагадує про віру в Бога і твердить, що в Україні ніколи не буде легалізовано одностатеві шлюби. У відповідь на цю ремарку Хранитель віри закликав Патріарха не перебільшувати і звернув увагу на те, що Англіканська церква та інші церкви по всьому світу вже вінчають одностатеві пари та посвячують жінок у священики. Патріарх апелював до того, що за віру люди жертвували собою, йшли на смерть і раділи своєму подвигу самовідданої любові. Хранитель віри поділився своїм досвідом участі у Марші рівності, учасники якого є сучасними мучениками за свої переконання, бо попри напади, кровопролиття, залякування серед них панує атмосфера радості, любові, поваги до інших, віри в те, що права людини понад усе і всі люди рівні у своїх природних правах.

Наприкінці зустрічі Патріарх ще раз підкреслив, що людина грішна та гріхи треба долати, на що Хранитель віри визнав себе грішною людиною, подякував за добру пораду долати гріхи і поклонився душі Патріарха, поклавши руку на серце, як ритуал священного обряду душевної релігії вимагає поклонятися душі кожної людини (Священне писання душевної релігії, текст Людина понад усе, розділ 5).

Патріарх прийняв у подарунок від Хранителя віри книгу “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”. На прощання священики кріпко потиснули руки.

Інститут душевної релігії збирає відгуки релігієзнавців про віру в найвищу цінність людини

Громадська організація “Інститут душевної релігії” звертається до релігієзнавців з проханням надати відгук про релігійну віру в найвищу цінність людини. Такі відгуки будуть враховуватися у богословських та філософських дослідженнях інституту, а також публікуватимуться у релігійній пресі віруючих в найвищу цінність людини.

Перед наданням відгуків Інститут душевної релігії просить ознайомитись з другим, доповненим виданням книги “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” випущеним з нагоди свята Вірності Собі 25 липня 2016 Року Всесвіту. Перше видання побачило світ у 2015 Році Енергії.

Друге видання книги “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” можна завантажити в електронній формі на сайті Храму Божественного Одкровення, на Google Drive або отримати видання в паперовій формі в Інституті душевної релігії. Книга надається безкоштовно на запити релігієзнавців та віруючих в найвищу цінність людини, а також буде подарована бібліотекам провідних наукових установ України у галузі релігієзнавства.

У книжці “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” представлене Священне писання та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Це настільна книга для віруючих в найвищу цінність людини і всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.

Друге видання, порівняно із першим, більше за обсягом (180 стор. порівняно з 124 стор.). Доповнення переважно торкнулися розділу “Богословська наука душевної релігії”. Додано підрозділи “Душевна етика”, “Соціальна доктрина душевної релігії”, “Богословський коментар до формули віросповідання “Щиро сповідую душевну релігію”, “Організаційно-правові питання утворення душевних спільнот”, “Обряд гармонізації”, “Іконопис душевної релігії”. Виклад новітньої історії душевної релігії став більш розлогим. Розширено також список літератури.

Нагадаємо, що раніше у відгуку про віру в найвищу цінність людини на науковому порталі “Філософія і Релігієзнавство” богослов Ігор Дмитрук назвав душевну релігію “своєрідним релігійним пацифізмом”, а пізніше на тому ж порталі відбулася веб-конференція з питань душевної релігії. Окрім того, у випуску № 2 (88) за 22.01.2016 р. релігійного бюлетеня “Ідеаліст” було опубліковано листування щодо віровчення та організації душевної релігії з доктором філософських наук, професором, керівником Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України Анатолієм Колодним.

Інститут душевної релігії є громадською організацією, повідомлення про утворення якої прийнято наказом Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2015 р. № 449/ 01-01-11, мета якої, відповідно до протоколу установчих зборів від 20.05.2015 р.: об’єднання віруючих громадян і священнослужителів душевної релігії (релігійної віри в найвищу цінність людини) для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, обумовлених релігійними переконаннями; утвердження світоглядних та моральних цінностей, етики душевної релігії в соціальних відносинах та поведінці людей; дослідження і популяризація соціальної доктрини душевної релігії та суспільного значення релігійного життя віруючих і релігійних організацій душевної релігії; інформаційна та правова підтримка віруючих у реалізації ними права одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, проводити релігійні обряди, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, утворювати релігійні організації відповідної віросповідної приналежності, в тому числі релігійні громади без повідомлення органів влади про їх утворення, а також права на заміну альтернативною (невійськовою) службою виконання військового обов’язку, якщо це суперечить релігійним переконанням громадянина, що пройшов обряд благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; пропаганда ідеї внесення змін до законодавства України щодо усунення обмежень для груп у складі однієї особи порівняно з групами з 2-10 та більше осіб у праві на заснування як юридичних осіб релігійних та громадських організацій, реалізація права на звернення з відповідними пропозиціями до суб’єктів законодавчої ініціативи; захист від дискримінації за ознакою релігійних переконань віруючих в найвищу цінність людини та від правопорушень на ґрунті ненависті до душевної релігії.

Інститут душевної релігії у соцмережах:

http://twitter.com/ludstvo

http://www.facebook.com/oreligion

http://vk.com/openreligion

Ми будемо боротися за рівність!

Почесний гість форуму молодих юристів, перший Президент України Леонід Кравчук, погодився відповісти на питання учасників. Гріх було б не скористатися його люб’язністю.

– Леоніде Макаровичу, в засобах масової інформації зараз дуже багато правильних публікацій про те, що саме за Вашого президентства почала в Україні будуватися держава соціальної нерівності, що було помилкою державотворення, бо зараз в усьому світі егалітарні тенденції торжествують. У нас підміняються права привілеями. От Ви схвалюєте, наприклад, монополію адвокатури. А чому не я вирішую, хто буде моїм представником в суді, а вирішує це правлячий клас? Чому у нас декларується свобода слова, а на телебаченні є номенклатура запрошених експертів? І моїм депутатом в Раді може стати тільки представник правлячого класу, багата, популярна людина, «розкручена» за гроші. І олігархія, корупція – це теж результат тої соціальної нерівності, яка була закладена при Вашому президентстві. І в релігійній сфері у нас створені монополії, певна група церков нікого не допускає до духовної сфери і намагається навіть в школах впровадити своє єдино правильне бачення етики. До речі, етика використовується в якості квазі-права для утвердження привілеїв і відтіснення вільних людей від будь-якої можливості свою волю, свободу утверджувати в публічному просторі. Чи не вважаєте Ви помилкою в державному будівництві утвердження привілеїв еліт, соціальної нерівності замість прав кожного і загального добробуту? І якщо Ви погодитесь, що це реальна проблема, скажіть, як її вирішувати?

– Я єдине що хочу задати вам одне запитання: назвіть мені державу, де є рівність.

– Людство.

– Державу! Людство – це космос…

– Ви знаєте, в праві є таке поняття: особиста автономія. І якщо людина вільна, вона навколо себе вибудовує суспільство рівних.

– Я вам задав питання. Відповідайте конкретно.

– Всі гуманісти всіх часів вибудовували навколо себе суспільство рівних.

– Я хочу, щоб ви відповіли, чи є в світі чи, принаймні, в Європі, держава, де є та рівність, яку я не заложив, будучи главою держави.

– Тобто, Ви хочете сказати, що сама ідея держави заснована на нерівності?.. От Ви в колі друзів рівний серед рівних, так само як всі ми намагаємося коло друзів будувати на основах любові, рівності та демократії. То чому б не відмовитись від цієї тоталітарної концепції якоїсь зверхньої над-«держави», імперії, на зразок політики Кремля? Може, все ж таки не утверджувати ідею вищості держави над людиною, а навпаки, дотримуватися рівності людей, рівності людини і держави? Наприклад, в адміністративному судочинстві вважається, що громадянин-позивач і суб’єкт владних повноважень – відповідач мають рівні процесуальні права, хоча насправді створено формальні перепони, неможливо позиватися до того ж Президента та Верховної Ради щодо адвокатської монополії, яка порушує моє право вільно обирати собі представника. Отже, рівність декларується, а насправді її нема. Треба її утверджувати, як Ви вважаєте?

– Я щиро поважаю Вашу позицію. Хочу сказати одне речення. Досягти рівності можна тільки, приймаючи рівні, потрібні для народу закони й Конституцію. Інакше це тільки буде філософська розмова. Коли народ буде задоволений, не протестуватиме проти діючої Конституції, тоді ми зможемо поступово іти до тої рівності, про яку ви кажете. Одразу ж стати всім рівними – це просто неможливо. Історія століттями творилася і твориться. Нам потрібно шукати шляхи, як це робити.

– Але ж є право на повстання проти тиранії. В преамбулі Загальної декларації прав людини написано, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення. Коли депутати Верховної Ради України, в тому числі і Ви як голова, 11 жовтня 1991 року зверталися до громадян з нагоди проведення референдуму про незалежність, ви пам’ятаєте, що ви обіцяли? Збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина! Особисту автономію має кожна людина, а не тільки еліти! А зараз ви кажете, що реальність прав неможлива, що рівність неможлива і що повставати, захищаючи свої права, теж неможливо. Що це за демагогія, вибачте?..

– Ви придумали, що я кажу «неможливо». Я кажу, треба шукати шляхи, як до цього підійти. А проголосити рівність сьогодні, і ви станете завтра рівними – я вважаю, що це поки що космос. Вибачте на слові.

– А ми будемо боротися за рівність. Це не філософія, це боротьба.