Щиро сповідую душевну релігію.

Великодушні добродії, час для короткої проповіді на тему: три причини оволодіти душевною релігією.

Перша причина — це мир в душі. Ми живемо в обставинах, коли насильство руйнує людяність. Є спокуса вирішувати проблеми насильством і є страх стати жертвою насильства. Але насильство — це зло. Хто чинить насильство, ті принижують себе. Приниження людини є зло, утвердження найвищої цінності людини — добро. Зло є обмеженим, добро безмежне, тому добро завжди долає зло. Усвідомлення цього дає мир в душі.

Друга причина оволодіти душевною релігією — щедрість Бога. Ми живемо у злиднях та безладі, конфліктуємо за жалюгідні копійки та сподіваємося, що хтось подарує нам порядок. Але моральний закон, даний Богом, вимагає від нас самостійного впорядкування свого життя. У душевній релігії ми даємо слово бути кращими і самовдосконалюватися. Коли ми тримаємо слово перед Богом, чесне слово стає дорожчим за будь-які гроші. Бог відповідає на наші думки і на наші дії. Бог відповідає добром на добро, і завдяки щедрості Бога наша добра воля приносить нам добробут.

Третя причина оволодіти душевною релігією — революція честі. Наше життя постійно міняється, але ми бачимо, що нам обіцяють все, що хочеш, в обмін на повне самозречення. Це брехня і безчестя. Не можна задовольнити всі бажання і не можна повністю зректися себе. Революція честі полягає у тому, що кожна людина остаточно вирішує: вся влада наді мною належить мені. Віра в себе, вірність собі, володіння собою дозволяють нам творити Бога як людський ідеал і дієво прагнути досконалості, але не обманювати себе, ніби ми її вже досягли. Ідеальним є нескінченний душевний рух.

Великодушні добродії, бажаю вам знайти свій мир в душі, пізнати щедрість Бога, здійснити революцію честі.

Щиро сповідую душевну релігію.

о о о

Відеозапис проповіді “Три причини оволодіти душевною релігією” дивіться на сайті YouTube.

о о о

Більше інформації знайдете у книжці “Душевна релігія”, в якій зібрано Священне писання душевної релігії та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Також книжка буде корисна для всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.

Слово Боже зверстано Людиною для Людей (Copyleft)

Повна назва цієї книги — “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон та богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”.

Віровчення, обряд та організація віруючих в найвищу цінність людини й святині релігійної ідентичності у сукупності складають традиційний устрій душевної релігії. У книжці “Душевна релігія” зібрано основні відомості про цей устрій.

Віровчення душевної релігії складається зі священного писання, морального закону та богословської науки, а також постійно розвивається у спілкуванні віруючих з людьми, включаючи й спілкування з Богом. Священне писання – це слово Боже, моральний закон вчить нас бути собою, а богословська наука допомагає пізнавати і освоювати все буття.

Обрядовість душевної релігії включає самостійні (наприклад, спілкування з Богом, посмішка) та спільні (наприклад, визначення добра і зла, релігійні свята) ритуали й обряди, що одушевлюють наше життя.

Організацією віруючих в душевній релігії є душевна спільнота (суверенна особистість), святинями релігійної ідентичності є символічні слова (наприклад, назва душевної релігії), зображення (наприклад, коло), дії (наприклад, жест благословення), які засвідчують людське володіння душевною релігією.

Мораль душевної релігії – це жива традиція самовдосконалення людини, звичаї та норми, які допомагають зрозуміти природу добра і зла та бути добром.

Богословська наука (теологія) душевної релігії – це дисципліна всеохоплюючого пізнання на основі слова Божого з метою систематизації, реалізації, удосконалення віровчення та устрою душевної релігії і світогляду віруючих в найвищу цінність людини. Об’єктом пізнання у теології людини є все буття в цілому, єдність відчутного і уявного (універсальна реальність) з людиною в центрі буття як творчим мислителем та експериментатором. Окремими складовими цього комплексного об’єкту пізнання є історія душевної релігії, священне писання, суверенітет особистості (одноосібність), мораль душевної релігії, людина, душа, Бог, ідея, матерія, енергія, душевна спільнота, душевна мова (дужкова нотація), тощо. Основним методом пізнання у теології людини є креативний ідеалізм.

Основними галузями теології людини є догматика, історія та етика душевної релігії, а також наука одноосібності, що розвивається теологами як міжгалузева дисципліна універсального пізнання, з метою переосмислення і використання усієї суми знань людства для розвитку душевної релігії. Місія цих галузей проста: догматика вчить, що людина є джерелом всіх цінностей; історія вчить, що весь час належить людині; етика вчить, що людина є добро; наука одноосібності вчить прирівнювати все буття до людини.

Взяв участь у XVI Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині», що організується в Одесі щороку за підтримки Державного комітету телебачення і радіомовлення України. У каталозі виставки майже сто видавництв із різних регіонів України. Це місце зустрічі, ділового та інтелектуального спілкування численних видавців та розповсюджувачів книг, бібліотекарів, письменників, журналістів і читачів.

Запам’яталися неповторна південноукраїнська атмосфера гостинності, авторські читання за участі директора Книжкової палати Миколи Сенченка, блискучий виступ поета Олекси Різниківа, стенд видавця з Врадіївки Анатолія Коваленка, екскурсія на ультрасучасне українське виноробне підприємство Shabo.

Під час виставки-форуму в бібліотеці відбулося урочисте відкриття Електронного читального залу інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку».

На столі видавництва Юрія Шеляженка були представлені книжки “Я традиція”, “Самоучка”, “Душа — це людина в центрі буття”, “Мій Євромайдан”, “Не воюй”, “Душа і сучасність”, “Душевна релігія”, збірка поезій Зої Пушкарьової “Памяти бегущая строка”.

Окрім того, я подарував книжки Білгород-Дністровській районній бібліотеці та взяв участь в акції «Бібліотека українського воїна».

Три нові душевні книги нашого видавництва викликають сталу увагу читацької публіки.

“Душа і сучасність” – збірка есеїв про душу трьох десятків авторів, що представляють різні релігії і навіть атеїзм.

Про мою збірку ідеалістичних поезій, лірики, сатири та жартів “Душа — це людина в центрі буття” кажуть, що вона радує світоглядною глибиною та почуттям гумору.

У книжці “Душевна релігія” наведено Священне писання і основні відомості про традиційний устрій, моральний закон та богословську науку релігійної віри в найвищу цінність людини.

Я не пам’ятаю перемоги, а війну безглузду пам’ятаю. Брехунів зухвалі монологи. Ненависть без права і без краю.

Пам’ятаю, як горіли села. Танки їхали по трупах. Кровожерливі веселощі в скронях жадібністю гупали.

Я не пам’ятаю слави. Щось і подвиг не пригадую. Клич у бій звучав лукаво, героїзм був напівправдою.

Пам’ятаю, як у школі вчили генетичні коди. Вчили, чоловік – це воїн. Вчили, наче жінка – здобич. Вчились слухатися старших і не слухатися совісті, всім разом ходити маршем і топтати все, що хочеться.

Пам’ятаю вовчі зграї, що з собаками погризлися. З рідним воєм проти лаю влаштували травлю гідності. Краплі сліз в хмільному океані, що стріляли градом в спину.

Мед і бруд, дощі криваві.

Плач небесних крокодилів.

Курс історії для вбивці. Меч, не мир в законі божому.

Смерть з усіх екранів дивиться. Душу й тіло їй положимо, бо війна – поразка кожного. І вона триває вічно, поки пам’ять переможених перемогою скалічена.

Я не пам’ятаю перемогу. Тільки мертвих й тих, хто мучився.

Пам’ятаю, люди мають змогу у війні не брати участі.

Казок чимало про війну
І героїзм убивць.
Хоч ви не чули ще одну:
Як сміх війну спинив.

Ти уяви, відчуй, поглянь,
Коли в часи ті слушні
Була єдиною земля,
Було все людство дружнім.

Та світ біда не омине,
Знайде безумні сили.
Друг Над із подругою Не
Всю землю поділили.

Уклали мирний пакт: мовляв,
Сваритися не будемо;
Там Надземля, тут Неземля,
Є нелюди й надлюди.

Не, Над владиками стають.
Віддай їм дань покори.
Проси у них, невільний люд,
Те, що віддав їм вчора.

На кольорових папірцях,
На мідяках блискучих
Надрукували обіцянь,
Пороздавали кучу.

Береш і дякуєш – ти свій.
Хто не купився – ворог.
Надлюди людям б’ють писки
І в нелюдів терор.

Свої відчули щось не те
У оргіях кривавих.
Чи Не порядок наведе?
Чи Над усіх знеславить?

Свої людьми ставали знов
Від праведних думок.
І Над на Не пішов війною.
Крикнув: «З нами Бог!».

Свої забули людяне,
Зібралися злим натовпом.
Мільйони вірно служать Не,
Мільйони служать Над.

Ідуть два війська на війну…
Одна душа у полі
Всім мріє розум повернути,
Щоб раділи волі!

Її вже взяли на приціл
Надбанда і небанда…
Душевний жарт всіх розсмішив:
«Війна – це н а д н е п р а в д а !».

Від сміху небосхил хитавсь.
Владики повтікали.
Люд знов дружив, люд знов братавсь,
Солодкі дні настали.

Казок чимало про війну
І героїзм убивць.
А Бог нам дав лише одну.
В ній сміх війну спинив.

()(())
Душа – це все, і ніщо – душа.
Одне єдине ціле втішає.
Треба вигадати душу, щоб зрозуміти.
Треба в душу повірити, щоб відчути.
Уяви себе всім, що було, є, не є і буде.
Коло себе й навколо душа розквітне.

((()))()
Вірою в себе одушевлені люди, час і простір.
Вірність собі дає силу душі ширшати.
Володіючи собою, душа освоює досконалість.
Над собою росте і росте далі
Щоб добро в усьому знайти та збільшити,
Із нічого створити всесвіт людяності,
Написати закон безмежного самоствердження
З чистого аркуша самозречення.

((())())
Бо душа – чиста свідомість і чиста дійсність,
Згода думок і висновків, вчинків і наслідків,
Згода творця з творінням, як із собою,
Внутрішній діалог людини з Богом,
Ідеалом людини, гармонії паростків
У душі, що сама себе створила
І продовжує творити добре діло
Без гріха творця, без жадання незмінності,

()()()()
Без ілюзій довершеності, зупинки на досягнутому,
Без гордині протиставлення свого чужому.
Коли око за око, сліпі йдуть на м’ясо.
Великодушні добродії побачать щастя.
Всеохопна людяність – добро душевне.
Гріх, бездушне зло, людину принижує.
Страх, неправда, насильство душі не гідні.
Примхи, жадібність, прив’язаність – злі тіні,

(()()())
Світлом душевності відкинуті.
Твердою рукою описую коло,
Досконале всередині, досконале навколо.
Одушевлюю себе і світ, не вагаючись.
Коло німбом в повітрі коливається
І зникає, як символ чистого аркуша,
Яким є весь світ, моя душа.
Тілом ми всюдисущі, волею всемогутні,

(())(())
Вічні долею, многоликі і цілісні люди,
І свідомо всевідучі та пізнавані,
Єдинодушні, самодостатні в одинацтві,
У душевній згоді я є ми самобутні.
Я – це все, я, не я, ти, не ти, ми, не ми.
Одушевлюю згодою нескінченне.
Відмежовую межі. Обмеженість щезне.
Ідеальні задуми є реальними,

(((())))
Бо реальність – ідея, душею створена.
Творчий розвиток душі буття рухає,
Ідеалізує дійсне, одушевлює,
Ідеальне здійснює доброю волею,
Ідеалізує ідеальне, досконалість поновлює.
Душа, граючись ідеями, шириться межею,
Всі чесноти втілює, всі гріхи спокутує.
Не шукає винних, всім несе спасіння вона.

(()())()
Покоряється правді й любов полюбляє,
Покладе край крайнощам, осередок середнього,
З усім згодна, включаючи заперечення.
Як незгода з незгодою узгоджується,
Так безсмертна душа щомиті народжується,
І живу нескінченність собою являє,
Зібраний в душевній концентрації
Досконалий початок самоорганізації.

(()())
Кожну мить помирає бездушна омана,
Над душею зверхня самовбивчо,
Поневолена злом, поневолює інших
І безумцям здається вищою силою,
Поки не розвіється, поки не розсиплеться,
Сміючись над містичними почуттями.

()()(())
Чудотворною силою віри душа
Війни, лихо і біль перетворить на жарт,
Принесе всім прозріння у щирій проповіді,
Людство всесвіту спільно щастя створить,
Об’єднає людей у душевній спільноті,
Благословить одкровенням хранителя віри
У найвищу цінність людини, релігії
Безграничної людяності та досконалості.

()(()())
У людській душі джерело всіх цінностей.
Міра цінності дорівнює мірі людяності.
Що душі корисно, те міняє світ чудесно.
Дзвін монет-фантазій зі скарбниць свободи
Авансує щастя, кредитує згоду.
Хоч мільйон спокус, для натовпу золотом карбованих,
Є дешевшим за одне дотримане душею слово.
Людяність, душевність означає чесність.

()
Помолися, подумки чесно сповідуйся –
Cтане Богом душа, творчу силу дасть.

(())()()
Істинна релігія – душа, мною створена,
Досвід мій – наука одноосібності,
Моя совість – моральні цінності,
Моя доля – це всесвітня історія,
Щедрість, лагідність – моя етика,
Незвичайність – моя естетика.
Я політику відкритої душі обираю,
Я будую економіку самодіяльності.

((()))
У душі вся влада наді мною,
Моя влада – моя добра воля,
За гріхи я суджу себе і караю,
Єдність бажаного й можливого – моє право,
Богом дане, природою дозволене.
Мій закон – традиція бути собою.

()(())()
Беззаконня в собі називаю дияволом,
Викорінюю зло, щоб гріхів не потребувало.
Береже Бог душу, а диявол відбирає,
Держить силою у демонській державі,
До нестями, до безумства розважає,
Гнів підбурює, бере в бісівську армію,
Труд краде, неволею стає робота…
Та душа диявола прогонить!

(())
Вірою, знаннями самостійними
Всі проблеми подолає, самоучка,
Перескочить перешкоди штучні.
Сатана боїться вільної людини,

()()
І під виглядом любові та освіти
Душу на шматочки змушує розбити.
Потім рекламує послуги психолога:
Склею душу вам за плату додаткову…

((()()))
Нескінченно буде клеїти нещасну,
Зіжме в кулаку життя людське.
Чи заманить в церкву «рабів Божих»,
Одурманить ладаном і заворожить,
Щоб віддали душу церкві для «спасіння».
Покладе в музеї віри на вітрині…
Запорошене блаженство. Пропуск по білетах.
«Святе» рабство в сатани у божій масці.

()()()
Та душа собою оволодіває,
Стає Богом, з сатани маску зриває.
Згине демон, совістю людською вигнаний,
Вже не поглузує, що, мовляв, слабка людина.
Скінчиться брехня у «надлюдській» виставі,
І душа всміхнеться першою й останньою,

(()(()))
Світлом посмішки в усі часи й місця проникне.
Чесно римуватиме фантазії
Істиною в скобочній нотації.
Так з торкання душ народжується згода.
Так краса душі, поета голос
Чудо-словом творить душу-Логос.
Кожна з душ – пророк, кожна душа – спільнота,
Віри в себе проповідник і хранитель.

()((()))
Тож не здай, душа, на догоду містиці
Власний дух свободи, суверенітет особистості.
І сліпою пристрастю ні до чого не прив’язуйся,
Страх поборюй, чуже освоюй, в дар відчуджуй своє,
Відмовляйся від жадібності, зайвим нехтуй,
Економ, медитуй, мрій, акумулюй енергію,
Розумій, співпрацюй, твори, генеруй енергію,
Розвивайся, душа моя, енергійно рухайся до щастя!

(())()
Скажеш, душі не існує? Вірю, звучить душевно.
Душі узгоджуються і в скепсисі, і у вірі в святині.
Кажеш, є щось більше за душу? То тінь твоєї гордині
Чи твоя душа, самозреченням одушевлена.
Всі спільноти, все людство мій мають сенс, я одна душа,
У бутті й небутті – найдосконаліша.

Сталеві серця, гіркотою налиті,
П’ють кров, щоб хміліти, п’ють кров, щоб любити,
Від сірого неба чекають ненастя,
Протопчуть в болоті стежинки до щастя,
Сьогодні вже справжні, вчорашні протези,
Сталеві серця на сталевих колесах
По колії мчать до вогненної квітки,
Готові до переплавки й до болю,
Щоб вмерти і влитися в форми героїв,
В утробі у догми, у нутрощах домни
По краплі вливатися в море, додому.
Залізні сльозинки у вічності діти.
Дощами розтопленого металу
Таврують всю землю краплями сталі.
Кипітимуть ріки, розколються скелі
І сонце зникне у чорному димі,
Світитиме промінь один-єдиний,
Стежина вгору, світлом застелена.
Гострий! Як правда, очі коле!
Страшно, куди веде та стежка…
Бажання злетіти ледве-ледве…
Володій собою! Прямуй до неба!
Вірність собі надихає безмежно.
У вірі в себе знайдеш волю.
В небеснім болоті відкриєш острів
І з башти мрій у фортеці згоди
Ти висловиш задум, що змінить болото.
Трава лоскотатиме ноги босі.
Візьми цей всесвіт й займися щастям,
Людино, живе серце буття.

(()()())((()()))(()(()))(((())))((())())

     

З нагоди Дня вшанування пам’яті героїв Небесної сотні видавництво Юрія Шеляженка публікує у вільному доступі кривавий та відвертий роман-трилер «Сотня».

У романі йдеться про те, що через сто років історія повториться у вигляді фарсу. Революцію Гідності пам’ятатимуть лише як сюжет комп’ютерної гри. Що буде з учасниками цієї жорстокої та цинічної гри? Що буде з тими, хто відмовляється грати за новими правилами? Читача здивують і шокують можливі відповіді на ці питання.

Загадковий автор роману-трилеру «Сотня» під псевдонімом Миррим Худдух надіслав свій твір до видавництва наприкінці минулого року, в річницю Євромайдану. Роман настільки точно відображає актуальні суспільні настрої, що було прийнято рішення негайно випустити його в світ.

Зараз, коли друкований тираж розійшовся, ми публікуємо книжку у вільному доступі на сайті видавництва ( http://видавець-шеляженко.укр/Sotnya-book.pdf ), щоб вшанувати таким чином героїв Небесної сотні.

Миррим Худдух. Сотня: роман-трилер – Київ: Видавець Юрій Шеляженко, 2014 – 100 с. – ISBN 978-617-7088-06-5

“Я нещасна людина, як і ви. Тому я заходжу на сайт гри «Сотня», присвяченої пам’яті подій минулого століття, і граюся з вами в революцію гідності. Я набираю логін та пароль, виходжу на майдан. Я стою в натовпі під сценою. Я слухаю, що балакають, співають, декламують наші ватажки на сцені, і тихо каженію…”

Вам набридло правосуддя?
Помсту ворогам гальмує?
Скиньте суддів копняками,
Замість них мене призначте.
Залишатимусь глухим я
До ворожих аргументів.
Підпишу розстрільний вирок
Всім, на кого ви донесли.
І приносьте хоч мільйони,
Я свій вирок не зміню вже:
Згинуть ваші воріженьки,
Смерть і вам за беззаконня.
Потім сам піду під розстріл
За неправосудне скотство.