Беруть участь: Юрій Шеляженко (видавець, правозахисник, мислитель, керівник Української Душевної Спільноти, журналіст), Ігор Дмитрук (релігієзнавець, шеф-редактор порталу Філософія і Релігієзнавство), Богдан Стрикалюк (священик УПЦ КП, головний редактор порталу Філософія і Релігієзнавство), Тарас Клок (есеїст, аспірант СНУ імені Лесі Українки), Євген Распопов (релігієзнавець, головний редактор журналу Апейрон +), Віталій Щепанський (релігієзнавець, головний редактор порталу Forgotten Knowledge, аспірант НаУ “Острозька Академія”, кафедра релігієзнавства і теології).
12.09, 14:00-14:45
Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 17)
“Повір: все, все, все – це ти”… “Як деспот, свій придушуй гнів, щоб ствердити любов і згоду”… “Я не пам’ятаю перемоги, а війну безглузду пам’ятаю”… Автор читатиме вірші та коротку прозу зі збірок “Душа – це людина в центрі буття”, “Я традиція”, “Самоучка”, дискутуватиме, даватиме автографи.
()((()))
я слово в дужках і за ними
є сенс у дужок вони рими
я крок
я дорога
я дію
є відповіді
є слово бога
є в кожній душі дар пророка
(()(()))
я зміна
я звичай
є притча
я знаю
я тихим
є сміхом
є множина
єдина
()
я суще
є гуща
(())
я центр
я обійми
є світ мій
є сцена
((()))
я досвід
я вислів
я рух час
є радість
є приспів
є досить
()()(())
я казка
є ласка
я сон
є резонний
я спомин
я сію
є мрії
є дім рим
()(()())
я версій
є серце
я поруч
я щира
є віра
я треба
є тебе
є обруч
()()
ярію
є в ритмі
явлінні
єдинім
(()())()
я сила
я долі
є дотик
я гори
є зорі
є сміло
я дика
є втіха
(()())
я шепіт
я прагну
є здавна
яросна
є весна
є щебет
(())()()
я вічно
я літо
є квіти
є ніч день
я осінь
є роси
я взимку
є тим хто
()()()
я схема
є певна
я гнозис
є базис
я вдала
є стала
()(())
я суть
є присутність
я люди
я спільне
є вільне
є всюди
()()()()
явно
ємно
я йду
є вже тут
ясно
є сном
я змога
є бога
(())(())
я творчість
явлю
є ключ і
є точність
я згода
я обмін
є повним і
є нагорода
((()()))
я форма
я русло
я доказ
є фокус
я привід
є диво
є в дусі
є норма
()(())()
я символ
є діло
я фаза
я згусток
є пустка
є пастка
я фраза
є пазли
(())()
я добре
я зле
є край злет
є подоба
я знак
єдинак
((())())
я влучно
я дзвінко
я ширша
є щирість
є вчинки
я виклик
є стиглий
є учнем
(()()())
я вчитель
я совість
є душі готові
я буду
є чудо
я даність
єдність
є час все створити
(((())))
я віра
я вірність
я власність
я все
є лице
є чесність
є гідність
є міра
((()))()
як-небудь
яскраво
я знаю
єства і
є правда
є небо
я дійсність
є чиста
Юрій Шеляженко. Душа – це людина в центрі буття: ідеалістична поезія, лірика, сатира та жарти. – Київ, 2015. – 152 с. – ISBN 978-617-7088-08-9.
У збірці представлені вірші для душі, вірші для розуміння і співпереживання, вірші для сміху, адже автор щиро вірує у священність почуття гумору. Ці мелодійні рядки кажуть самі за себе зі всією чарівною відвертістю: “Так краса душі, поета голос, чудо-словом творить душу-Логос”; “Наші вірші – це спам для Бога”; “Справжня поезія – це не поезія. Справжня поезія просто справжня”…
Великодушні добродії, час для короткої проповіді на тему: три причини оволодіти душевною релігією.
Перша причина — це мир в душі. Ми живемо в обставинах, коли насильство руйнує людяність. Є спокуса вирішувати проблеми насильством і є страх стати жертвою насильства. Але насильство — це зло. Хто чинить насильство, ті принижують себе. Приниження людини є зло, утвердження найвищої цінності людини — добро. Зло є обмеженим, добро безмежне, тому добро завжди долає зло. Усвідомлення цього дає мир в душі.
Друга причина оволодіти душевною релігією — щедрість Бога. Ми живемо у злиднях та безладі, конфліктуємо за жалюгідні копійки та сподіваємося, що хтось подарує нам порядок. Але моральний закон, даний Богом, вимагає від нас самостійного впорядкування свого життя. У душевній релігії ми даємо слово бути кращими і самовдосконалюватися. Коли ми тримаємо слово перед Богом, чесне слово стає дорожчим за будь-які гроші. Бог відповідає на наші думки і на наші дії. Бог відповідає добром на добро, і завдяки щедрості Бога наша добра воля приносить нам добробут.
Третя причина оволодіти душевною релігією — революція честі. Наше життя постійно міняється, але ми бачимо, що нам обіцяють все, що хочеш, в обмін на повне самозречення. Це брехня і безчестя. Не можна задовольнити всі бажання і не можна повністю зректися себе. Революція честі полягає у тому, що кожна людина остаточно вирішує: вся влада наді мною належить мені. Віра в себе, вірність собі, володіння собою дозволяють нам творити Бога як людський ідеал і дієво прагнути досконалості, але не обманювати себе, ніби ми її вже досягли. Ідеальним є нескінченний душевний рух.
Великодушні добродії, бажаю вам знайти свій мир в душі, пізнати щедрість Бога, здійснити революцію честі.
Більше інформації знайдете у книжці “Душевна релігія”, в якій зібрано Священне писання душевної релігії та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Також книжка буде корисна для всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.
Слово Боже зверстано Людиною для Людей (Copyleft)
Повна назва цієї книги — “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон та богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”.
Віровчення, обряд та організація віруючих в найвищу цінність людини й святині релігійної ідентичності у сукупності складають традиційний устрій душевної релігії. У книжці “Душевна релігія” зібрано основні відомості про цей устрій.
Віровчення душевної релігії складається зі священного писання, морального закону та богословської науки, а також постійно розвивається у спілкуванні віруючих з людьми, включаючи й спілкування з Богом. Священне писання – це слово Боже, моральний закон вчить нас бути собою, а богословська наука допомагає пізнавати і освоювати все буття.
Обрядовість душевної релігії включає самостійні (наприклад, спілкування з Богом, посмішка) та спільні (наприклад, визначення добра і зла, релігійні свята) ритуали й обряди, що одушевлюють наше життя.
Організацією віруючих в душевній релігії є душевна спільнота (суверенна особистість), святинями релігійної ідентичності є символічні слова (наприклад, назва душевної релігії), зображення (наприклад, коло), дії (наприклад, жест благословення), які засвідчують людське володіння душевною релігією.
Мораль душевної релігії – це жива традиція самовдосконалення людини, звичаї та норми, які допомагають зрозуміти природу добра і зла та бути добром.
Богословська наука (теологія) душевної релігії – це дисципліна всеохоплюючого пізнання на основі слова Божого з метою систематизації, реалізації, удосконалення віровчення та устрою душевної релігії і світогляду віруючих в найвищу цінність людини. Об’єктом пізнання у теології людини є все буття в цілому, єдність відчутного і уявного (універсальна реальність) з людиною в центрі буття як творчим мислителем та експериментатором. Окремими складовими цього комплексного об’єкту пізнання є історія душевної релігії, священне писання, суверенітет особистості (одноосібність), мораль душевної релігії, людина, душа, Бог, ідея, матерія, енергія, душевна спільнота, душевна мова (дужкова нотація), тощо. Основним методом пізнання у теології людини є креативний ідеалізм.
Основними галузями теології людини є догматика, історія та етика душевної релігії, а також наука одноосібності, що розвивається теологами як міжгалузева дисципліна універсального пізнання, з метою переосмислення і використання усієї суми знань людства для розвитку душевної релігії. Місія цих галузей проста: догматика вчить, що людина є джерелом всіх цінностей; історія вчить, що весь час належить людині; етика вчить, що людина є добро; наука одноосібності вчить прирівнювати все буття до людини.
Взяв участь у XVI Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині», що організується в Одесі щороку за підтримки Державного комітету телебачення і радіомовлення України. У каталозі виставки майже сто видавництв із різних регіонів України. Це місце зустрічі, ділового та інтелектуального спілкування численних видавців та розповсюджувачів книг, бібліотекарів, письменників, журналістів і читачів.
Запам’яталися неповторна південноукраїнська атмосфера гостинності, авторські читання за участі директора Книжкової палати Миколи Сенченка, блискучий виступ поета Олекси Різниківа, стенд видавця з Врадіївки Анатолія Коваленка, екскурсія на ультрасучасне українське виноробне підприємство Shabo.
Під час виставки-форуму в бібліотеці відбулося урочисте відкриття Електронного читального залу інформаційно-ресурсного центру «Вікно в Америку».
На столі видавництва Юрія Шеляженка були представлені книжки “Я традиція”, “Самоучка”, “Душа — це людина в центрі буття”, “Мій Євромайдан”, “Не воюй”, “Душа і сучасність”, “Душевна релігія”, збірка поезій Зої Пушкарьової “Памяти бегущая строка”.
Окрім того, я подарував книжки Білгород-Дністровській районній бібліотеці та взяв участь в акції «Бібліотека українського воїна».
Три нові душевні книги нашого видавництва викликають сталу увагу читацької публіки.
“Душа і сучасність” – збірка есеїв про душу трьох десятків авторів, що представляють різні релігії і навіть атеїзм.
У книжці “Душевна релігія” наведено Священне писання і основні відомості про традиційний устрій, моральний закон та богословську науку релігійної віри в найвищу цінність людини.
Я не пам’ятаю перемоги, а війну безглузду пам’ятаю. Брехунів зухвалі монологи. Ненависть без права і без краю.
Пам’ятаю, як горіли села. Танки їхали по трупах. Кровожерливі веселощі в скронях жадібністю гупали.
Я не пам’ятаю слави. Щось і подвиг не пригадую. Клич у бій звучав лукаво, героїзм був напівправдою.
Пам’ятаю, як у школі вчили генетичні коди. Вчили, чоловік – це воїн. Вчили, наче жінка – здобич. Вчились слухатися старших і не слухатися совісті, всім разом ходити маршем і топтати все, що хочеться.
Пам’ятаю вовчі зграї, що з собаками погризлися. З рідним воєм проти лаю влаштували травлю гідності. Краплі сліз в хмільному океані, що стріляли градом в спину.
Мед і бруд, дощі криваві.
Плач небесних крокодилів.
Курс історії для вбивці. Меч, не мир в законі божому.
Смерть з усіх екранів дивиться. Душу й тіло їй положимо, бо війна – поразка кожного. І вона триває вічно, поки пам’ять переможених перемогою скалічена.
Я не пам’ятаю перемогу. Тільки мертвих й тих, хто мучився.
Пам’ятаю, люди мають змогу у війні не брати участі.
Час знімати всі безглузді табу та займатися самоочищенням. Вирішувати проблеми, а не замовчувати їх із застосуванням цензури. Інформаційна безпека держави починається із верховенства права знати правду, зі свободи слова, а не з цензури та промивання мізків.
