Шановні колеги!
Для мене велика честь здобути ступінь магістра з правознавства в Університеті економіки та права КРОК.
Мені дуже імпонує декларація нашого університету, особливо те, що серед наших цінностей на першому місці стоїть свобода.
Більш ніж десять років тому, коли я був малим, моя небагата сім’я відправила мене вчитися на математика в університеті Шевченка. Я з дитинства захоплювався математикою, але державна освітня система вбила моє захоплення. Одного разу я цілий день ганявся за вченою радою свого факультету, щоб мені пояснили, як я можу застосувати здобуті знання і принести користь суспільству та заробити собі трохи грошей. Ніхто мені не пояснив, що таке і навіщо вчена рада, тому я думав, що зможу прийти на відкрите засідання поважних старійшин і задати сокровенне питання, на яке до того не зміг відповісти жоден викладач. Зрештою, як виявилося, вчена рада і не збиралася засідати відкрито, як було зазначено в оголошенні на дошці. Принаймні, студентів там точно не чекали, особливо мене. Коли мені сказали, що зі студентів на вченій раді дозволяється бути присутнім тільки голові студентської ради, а я спитав, чи можна назвати таке засідання відкритим, вчена рада факультету просто втекла з актового залу. Втекла від мене і сховалася в кабінеті декана, закрившись на ключ. Я так і не отримав відповіді на свої питання. Але я почав заробляти журналістикою та суспільно-політичною аналітикою. Згодом я дізнався, що, коли звертаєшся до органів влади, вони зобов’язані відповідати, а якщо відповідь не задовольняє, можна звертатися до суду. Я полюбив шукати відповіді для себе і для інших. Так я поступово втягувався у юриспруденцію, і зараз вже як юрист допомагаю громадськості позиватися до органів влади щодо доступу до публічної інформації.
З дитинства я мріяв вчитися у певній локації розвитку знань, де всі люди незалежно від віку обмінюються досвідом, без професійної монополії педагогів та тиранії вчителя над учнем. Основний принцип справжнього навчання я сформулював для себе так: людина вчить сама себе, інші тільки допомагають та діляться корисним досвідом, не примушуючи наслідувати їх приклад. Адже поганий вчитель вчить повторювати за собою, добрий вчитель вчить не повторювати його помилок, найкращий вчитель вчить обходитися без його послуг. Критерієм освіченості для мене є здатність досягати самостійно поставленої мети, інші можуть тільки підказувати ефективну мету та засоби її досягнення і мотивувати винагородою у формі матеріального чи морального заохочення.
Нарешті я знайшов таку локацію розвитку знань, яку шукав роками. Це Університет КРОК. Саме тут я побачив і оцінив реальну академічну свободу, коли заняття – місце для дискусій, коли викладач, не згодний зі студентом, не добиває у людини бажання самостійно мислити, тиснучи своїм авторитетом. Таку свободу дискусії, як тут, я зустрічав хіба що в інституціях громадянського суспільства, наприклад, в Українському клубі, де відверто обговорюються всі актуальні проблеми сьогодення і кожен експерт може вільно висловити свою думку, якою б дратуючою вона не виглядала.
Найважливішим уроком в моєму житті виявилося те, що отримати освіту в університеті, де панує академічна свобода, за власні, зароблені сумлінною працею кошти набагато цінніше та ефективніше, ніж безкоштовно отримати освіту з-під палки в державній системі з її штучними обмеженнями, нерівністю, неефективністю та елітарним догматизмом.
Свобода – перший крок до знань, до реальності права, яке узгоджує бажане з можливим, і економіки, яка дозволяє перетворювати на об’єктивну реальність ті цінності, в які віриш.
Я хочу від душі подякувати всьому викладацькому складу університету, особливо моєму науковому керівнику, Герою України, Заслуженому юристу України, Лауреату премії імені Ярослава Мудрого, доктору юридичних наук, професору Анатолію Йосиповичу Французу за науку академічної свободи, за збереження та розвиток традиції суверенітету особистості, в основі якої лежить класичний наробок вчених-гуманістів доби Відродження і української наукової школи з проблем прав і свобод людини і громадянина, одним із засновників якої є академік Володимир Копєйчиков, який десять років працював в Університеті «КРОК».
Я переконаний, що Університет економіки та права «КРОК» є живим виконанням обіцянки, даної батьками-засновниками Української держави у зверненні Верховної Ради України з нагоди проведення референдуму про незалежність України 1 грудня 1991 року: незалежність України – це право і обов’язок збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина.
Наша академічна свобода є запорукою розвитку вільної, сильної, заможної, освіченої, миролюбної Української держави.
Слава Україні!
Поряд з найкращим деканом Володимиром Казіміровичем Гіжевським (ліворуч) та наймудрішим Героєм України Анатолієм Йосиповичем Французом (праворуч).
