Поважаймо інший шлях

Друзі гуманісти! Мабуть, таки ми винуваті в нинішніх безладах. Ми не зуміли зацікавити енергійних осіб розумними домовленостями, книжками та мирними іграми. Тому вони люто лають всіх, хто веде діалоги, вони взяли зброю та пішли гратися у війну.

Ми були надто правовірними і надто лінивими. Ми винні в тому, що поставили на цих людях хрест. А треба було мати сміливість включити їх, самоізольованих та агресивних, у своє коло спілкування – принаймні, поки вони не нападали на нас, а отже, терпіли нас, по-своєму довіряли нам і очікували від нас якоїсь користі для себе. На що мали повне право, бо люди повинні допомагати один одному залишатися людьми. Вони по-своєму нам допомагали, готові були вчити нас своїм принципам. І найгірше те, що ми нічому у них не навчилися. Ми винні в тому, що ігнорували їх.

Тепер ми не зупинимо бійців. Такою вони бачать свою гідність – битися. І такою вони бачать свою честь – перемогти. Вони мають поле бою, вони мають суперників. Поки ідея війни не вичерпала себе, вони послідовно йтимуть дорогою війни.

Ми не повинні стояти у них на шляху. У нас є свій шлях – попри всі безумства навколо, залишатися творцями, а не бійцями.

Якщо кожен йтиме своїм шляхом, в світі запанує гармонія. Послідовність – перша людська чеснота. Ми послідовні і вони послідовні. Отже, ми всі послідовні. В цьому ми єдині, хоч багато в чому іншому ми дуже різні. Коли йдеться про повагу до послідовності, вірності своїм принципам, які б не були ті принципи – не повинно бути ніякого “ми” і “вони”.

Тільки коли хтось звертає зі свого шляху та лізе перегороджувати чужий путь, можна покликати по допомогу людей з сусіднього шляху, аби забрали свого до своїх.

Це не стосується тих, хто приходить поспілкуватись, поагітувати, повчити. Кожен може вірити у свій шлях та кликати у попутники людей з інших шляхів. Їхній досвід цінний для нас, наш досвід цінний для них. Обмін досвідом додасть кожному наснаги йти своїм шляхом до кінця.

Що робити з тими, хто перегороджує чужий шлях? Просто обходьте їх. Наш шлях не повинен перетинатися з їхнім, щоб кожен залишався собою – і ми, і вони.

* * *

Не бійся кар і заборон.
Заборони собі боятись.
Не йди бандиту на поклон.
Карай себе за кожну слабкість.

Пророком будь на самоті.
Будь діячем серед народу.
Як деспот, свій придушуй гнів,
Щоб ствердити любов і згоду.

Достойно долю зустрічай –
І кепську долю, і щасливу.
В своїх руках себе тримай,
І доля буде справедлива.

* * *

Тобі, душа, бажаю стати океаном,
Умити землю й небо біля горизонта.
Як вітер, панувати над штормами,
Блищати в теплих течіях, як сонце.

Я революція

Я вільна людина, і це мій маніфест людської гідності.

Я повстаю проти страху, залежності та приниження.

Я не дозволю нікому обманути мене, купити мене, примусити мене не бути собою.

Я не хочу бути частиною чогось більшого.

Я не частина, я – ціле. Я усе буття.

Я – вічність.

Я – всесвіт.

Я – людство.

Я – народ.

Вся влада наді мною належить мені.

Моя влада – це моя добра воля.

Мій Бог – це моє всеохопне «Я», мій відкритий до самовдосконалення світогляд.

Мій спаситель, пророк та наставник – це мій власний життєвий досвід, мої діяння та їх осмислені наслідки.

Мій закон – це моя традиція бути собою.

Мій закон – це моя віра в себе, вірність собі, володіння собою.

Я суддя собі.

Мій суд – це мій розум, мій здоровий глузд.

Коли я добро, я даю собі волю. Коли я зло, я караю себе.

Я саме собі суспільство.

Я проти тих, хто проти мене.

Я з тими, хто зі мною.

Ми звемо себе «Я», як я зву себе «Ми».

Ми єдині, бо Я – єдність.

Я – суверенна душа, ми – душевна спільнота.

Наша правда – релігійна віра в найвищу цінність людини.

Ми – слово Боже, бо я кажу правду і я слухаю правду, і правда звучить, і правда – це ми.

Ми – це я, досконалий початок людяності. Я єдина істина.

І ми – кінець світу брехні.

Я революція.

Розділ “Я революція” на сайті Української Душевної спільноти

Завантажуйте, роздруковуйте, поширюйте:

Я революція

Ви воюєте з самозванцями? Тоді ви вже програли!

Протидія чесному самовихвалянню людини, нетерпимість до самозванців – ознака ізоляціонізму та деградації суспільства.

Не можна критикувати самозванців за одне лише самозванство. Не можна висловлювати ненависть до самопіару та забороняти саморекламу.

Живе, еволюціонуюче суспільство створюється самозванцями – людьми, які будують це суспільство навколо себе. Тому, якщо нема самозванця, нема і суспільства. Є лише шкідлива ілюзія, ніби суспільство може існувати без самозванців.

Щоб бути вільною душею, рушієм суспільства – людині необхідно заявляти про себе, ділитися досвідом, ввічливо дискутувати з опонентами, пропонувати співпрацю, займатися самодіяльністю.

Тільки самостійно можна навчитися бути людиною, мислити та успішно діяти у вирі життя зі сміливістю самозванців та з відкритим розумом, звичним до саморозвитку і самокритики.

Усі інституції, усі ідеї мертві, якщо вони позбавлені людяності.

Усі інституції, усі ідеї шкідливі, якщо вони придушують людське самовираження, в тому числі позбавляючи самовираження творчого, самодіяльного змісту, підміняючи геній натхненного самовираження формальністю масових одноманітних дій.

Самодіяльність, самоствердження – природний ритм життя людини.

Війна проти самоствердження – це мертвий хаос антилюдяності.

Хто воює проти самовихваляння, ті воюють проти здорового глузду.

І оскільки їх війна безглузда, вони вже програли її. Бо самі стали самозванцями, проголосивши цю війну.

Цугцванг провокатора. Ні ходу без мату (літературна пародія)

dacenko

Сьогодні у кількох черкаських бібліотеках працівники міліції вилучили книги лауреата премії імені Василя Симоненка, лідера черкаської опозиції Леоніда Даценка. Правоохоронці пояснили, що діють у рамках провадження кримінальної справи по факту закликів до антисемітизму. В іншій бібліотеці версія була іншою: мовляв, у книгах Даценка містяться заклики до насильства…

“Дзвін”

Поки ми чубимось за щонайвищі цілі,
Їм далі йти: жи-два, жи-штири…
А нам би все без війн, а нам би тільки в мирі!

Леонід Даценко, вірш “Український гамбіт. Жи-два, жи-вісім” зі збірки “Янгол з автоматом на плечі”

По завершенню читання вироку в суді відбулися зіткнення між народними депутатами та правоохоронцями, в ході яких у залі були поламані меблі, а судді порвали мантію.

“Європейська правда”

* * * * * * * * * * * * * * *

Усякі слідчі, судді та законники
За ними ж прийнятими правилами гри
Поетів судять у своїх застінках…
Та українець скаже, хто вони такі
У кучерявих, хитрих, мудрих віршиках
З одним лиш натяком на лайку нецензурну.
Наш хід, жи-два – це толерантні матюки!

Ви споконвіку кобзарів не слухали,
Бо наші думи – чорні, наші вірші – білі
(Нема часу для рим в часи лихії).
Вам – римувати, нам – співать в сортирі.
Поки ми чубимось, чий ритм марширувати,
Повстанську пісню слідчий в справу підшиває,
А ми все миримось, шукаєм евфемізми.

На людях граємось у шахи,
А між собою корчимось від страху,
Що нас посадять за матюк “жи-два”
І розстріляють у чекістському підвалі.

Вперед! Не вічне їхнє слідство!
Ми складемо мільйони чорних списків
(Щоб твій писок не записали, дай мільйон!).
З грошима ж легше лайку римувати
І славу нації під мухою співати
Без суфіксів, без префіксів, без гальм -
Смерть ворогам!

Залаяти ефіри і газети,
А також сторінки всі в Інтернеті
Потрібно українському поету,
А пішаки “жи-два” хай чистять нам клозети!

Пробив наш час! Настала наша ера!
Вб’ємо та обікрадем мародерів
І будем жити, як “жи-два” в еСеСеСеРі,
В своїй, українській, імперії!
А завтра… Завтра хід останній, хай їм грець!
Погром! Кінець!

Всі втонуть в крові та лайні!

Хай швидше чорт вже візьме Україну,
Я хочу в пекло! Без цензури там пісні!