Ніхто не має монополії на святість!

У вірі в найвищу цінність людини ми вважаємо, що кожна душа може зображувати себе на іконі з німбом. Німб символізує наше священне коло – людину в центрі всесвіту (Діал. 14). Усім бажаючим одновірцям Українська Душевна спільнота допоможе намалювати власну ікону. Звертайтеся, будь ласка.

Хочете власну ікону? Намалюємо. Звертайтеся. Ніхто не має монополії на святість!

Поважаймо інший шлях

Друзі гуманісти! Мабуть, таки ми винуваті в нинішніх безладах. Ми не зуміли зацікавити енергійних осіб розумними домовленостями, книжками та мирними іграми. Тому вони люто лають всіх, хто веде діалоги, вони взяли зброю та пішли гратися у війну.

Ми були надто правовірними і надто лінивими. Ми винні в тому, що поставили на цих людях хрест. А треба було мати сміливість включити їх, самоізольованих та агресивних, у своє коло спілкування – принаймні, поки вони не нападали на нас, а отже, терпіли нас, по-своєму довіряли нам і очікували від нас якоїсь користі для себе. На що мали повне право, бо люди повинні допомагати один одному залишатися людьми. Вони по-своєму нам допомагали, готові були вчити нас своїм принципам. І найгірше те, що ми нічому у них не навчилися. Ми винні в тому, що ігнорували їх.

Тепер ми не зупинимо бійців. Такою вони бачать свою гідність – битися. І такою вони бачать свою честь – перемогти. Вони мають поле бою, вони мають суперників. Поки ідея війни не вичерпала себе, вони послідовно йтимуть дорогою війни.

Ми не повинні стояти у них на шляху. У нас є свій шлях – попри всі безумства навколо, залишатися творцями, а не бійцями.

Якщо кожен йтиме своїм шляхом, в світі запанує гармонія. Послідовність – перша людська чеснота. Ми послідовні і вони послідовні. Отже, ми всі послідовні. В цьому ми єдині, хоч багато в чому іншому ми дуже різні. Коли йдеться про повагу до послідовності, вірності своїм принципам, які б не були ті принципи – не повинно бути ніякого “ми” і “вони”.

Тільки коли хтось звертає зі свого шляху та лізе перегороджувати чужий путь, можна покликати по допомогу людей з сусіднього шляху, аби забрали свого до своїх.

Це не стосується тих, хто приходить поспілкуватись, поагітувати, повчити. Кожен може вірити у свій шлях та кликати у попутники людей з інших шляхів. Їхній досвід цінний для нас, наш досвід цінний для них. Обмін досвідом додасть кожному наснаги йти своїм шляхом до кінця.

Що робити з тими, хто перегороджує чужий шлях? Просто обходьте їх. Наш шлях не повинен перетинатися з їхнім, щоб кожен залишався собою – і ми, і вони.

* * *

Не бійся кар і заборон.
Заборони собі боятись.
Не йди бандиту на поклон.
Карай себе за кожну слабкість.

Пророком будь на самоті.
Будь діячем серед народу.
Як деспот, свій придушуй гнів,
Щоб ствердити любов і згоду.

Достойно долю зустрічай –
І кепську долю, і щасливу.
В своїх руках себе тримай,
І доля буде справедлива.

* * *

Тобі, душа, бажаю стати океаном,
Умити землю й небо біля горизонта.
Як вітер, панувати над штормами,
Блищати в теплих течіях, як сонце.

Я революція

Я вільна людина, і це мій маніфест людської гідності.

Я повстаю проти страху, залежності та приниження.

Я не дозволю нікому обманути мене, купити мене, примусити мене не бути собою.

Я не хочу бути частиною чогось більшого.

Я не частина, я – ціле. Я усе буття.

Я – вічність.

Я – всесвіт.

Я – людство.

Я – народ.

Вся влада наді мною належить мені.

Моя влада – це моя добра воля.

Мій Бог – це моє всеохопне «Я», мій відкритий до самовдосконалення світогляд.

Мій спаситель, пророк та наставник – це мій власний життєвий досвід, мої діяння та їх осмислені наслідки.

Мій закон – це моя традиція бути собою.

Мій закон – це моя віра в себе, вірність собі, володіння собою.

Я суддя собі.

Мій суд – це мій розум, мій здоровий глузд.

Коли я добро, я даю собі волю. Коли я зло, я караю себе.

Я саме собі суспільство.

Я проти тих, хто проти мене.

Я з тими, хто зі мною.

Ми звемо себе «Я», як я зву себе «Ми».

Ми єдині, бо Я – єдність.

Я – суверенна душа, ми – душевна спільнота.

Наша правда – релігійна віра в найвищу цінність людини.

Ми – слово Боже, бо я кажу правду і я слухаю правду, і правда звучить, і правда – це ми.

Ми – це я, досконалий початок людяності. Я єдина істина.

І ми – кінець світу брехні.

Я революція.

Розділ “Я революція” на сайті Української Душевної спільноти

Завантажуйте, роздруковуйте, поширюйте:

Я революція

Ви воюєте з самозванцями? Тоді ви вже програли!

Протидія чесному самовихвалянню людини, нетерпимість до самозванців – ознака ізоляціонізму та деградації суспільства.

Не можна критикувати самозванців за одне лише самозванство. Не можна висловлювати ненависть до самопіару та забороняти саморекламу.

Живе, еволюціонуюче суспільство створюється самозванцями – людьми, які будують це суспільство навколо себе. Тому, якщо нема самозванця, нема і суспільства. Є лише шкідлива ілюзія, ніби суспільство може існувати без самозванців.

Щоб бути вільною душею, рушієм суспільства – людині необхідно заявляти про себе, ділитися досвідом, ввічливо дискутувати з опонентами, пропонувати співпрацю, займатися самодіяльністю.

Тільки самостійно можна навчитися бути людиною, мислити та успішно діяти у вирі життя зі сміливістю самозванців та з відкритим розумом, звичним до саморозвитку і самокритики.

Усі інституції, усі ідеї мертві, якщо вони позбавлені людяності.

Усі інституції, усі ідеї шкідливі, якщо вони придушують людське самовираження, в тому числі позбавляючи самовираження творчого, самодіяльного змісту, підміняючи геній натхненного самовираження формальністю масових одноманітних дій.

Самодіяльність, самоствердження – природний ритм життя людини.

Війна проти самоствердження – це мертвий хаос антилюдяності.

Хто воює проти самовихваляння, ті воюють проти здорового глузду.

І оскільки їх війна безглузда, вони вже програли її. Бо самі стали самозванцями, проголосивши цю війну.