Свобода людства

Крах монополій

Східний авторитаризм і західна технократія однаково приречені. Про це свідчить їх відчайдушне і безуспішне протистояння всьому людству.

Ганебні та нищівні капіталовкладення у війну і терор в ім’я націй та релігій, зустріч патріарха Кирила з Папою Франциском для спільної боротьби з “єрессю людинопоклонства”, скандали навколо роботів-людиноненависників Софії і Тау, занепад монополістичних імперій, штучна імітація життя в гробницях-пірамідах соціальної нерівності, стіни яких гарячково прикрашаються інфографікою антикорупційної боротьби рабів за зміну династій фараонів – все це прояви безсилля панівних еліт, які повсюди втрачають популярність, привілеї і контроль над людьми.

Світовий порядок змінюється. Суть цих змін в глибині душі розуміють всі. Однак вголос казати про це не можна. Особливо експертам. Заважають численні табу: національні, академічні, професійні, корпоративні, конфесійні.

Чіпляючись за звичну стару ментальність, ми боїмося зізнатися самі собі, що світовий порядок змінюється, тому що люди змінилися.

Ми стали більш вільними і більш вмілими. Ми критично ставимося до будь-якого авторитету, будь-якої ієрархії, будь-якої монополії, тому що ми навчилися самостійно судити про все, сміливо перевіряти свої судження на практиці та в спілкуванні. Ми живемо своїм розумом. Кожна людина здобуває все більше влади над собою, і люди все частіше виявляють солідарність у спільному захисті цієї влади.

Нас можна переслідувати за те, що ми користуємося простими і вічними свободами, дарованими від природи кожній людині, але витоптана трава розпрямляється, а викошена підростає знову. Навіть якщо землю закатати в асфальт, трава проросте, ламаючи його. І на кожного, наприклад, фермера, арештованого за друк жартома власних грошей, припадає тисяча таких самих вільнодумців, які непомітно і безперешкодно займаються натуральним обміном без інфлюючих грошей і без грабіжницьких податків. Більш того, в економічні стратегії з іграшковими валютами мільйони людей грають з дитинства. Виростаючи, чимало з них починають капіталізувати свободу, а не монополію. Бо так вигідніше. Цінність свободи зростає, а монополії знецінюються.

Свобода – це самостійність, незалежність, відсутність або подолання будь-яких обмежень. Звичайно, свобода кожного обмежена свободами інших і природними наслідками власних вчинків, але такі обмеження долаються у прагненні гідно домовлятися і поводитися розумно.

Я вважаю, що майбутнє за соціальною доктриною віри в найвищу цінність людини, яка заснована на ідеї тотальної особистої автономії. Ця ідея включає три позитивних тенденції: атомізацію суспільства, атомізацію капіталу й атомізацію влади.

Соціальна доктрина душевної релігії

Атомізація суспільства означає, що суспільство служить людині простором самоосвіти, самоорганізації, самозайнятості. Суспільство є сукупністю відносин (соціальних зв’язків) людини з власною природою, включаючи людей, інші об’єкти й цінності.

Атомізація капіталу означає, що капітал служить людині інструментом самостійного визначення і розрахунку цінностей для створення надійних відносин, засобом розумного вибору, виходячи з того, що чим більше цінностей людина вкладає у відносини, тим більшої довіри заслуговує.

Атомізація влади означає, що влада служить людині системою реалізації свободи волі в усіх відносинах для самоудосконалення та самозахисту в згоді, довірі та солідарності з усіма людьми, без кордонів та податків, без ієрархій та привілеїв, без страху та насильства, без конфліктів і жертв, без меж.

Напевно, знайдуться бажаючі посперечатися з таким баченням майбутнього вільного людства. Але навряд чи хтось вважатиме за потрібне заперечувати той факт, що зараз поняття людини і людяності як ніколи актуальні. До речі, ми з колегами, філософами і релігієзнавцями, проводимо відкритий конкурс есеїв на тему «Людина та людяність: актуальне бачення». Запрошую всіх бажаючих взяти участь.

Людина та людяність: актуальне бачення

Цінність академічної свободи

Магістр

Промова на церемонії вручення дипломів випускникам Університету економіки та права «КРОК» 25.03.2016 р.

Шановні колеги!

Для мене велика честь здобути ступінь магістра з правознавства в Університеті економіки та права КРОК.

Мені дуже імпонує декларація нашого університету, особливо те, що серед наших цінностей на першому місці стоїть свобода.

Більш ніж десять років тому, коли я був малим, моя небагата сім’я відправила мене вчитися на математика в університеті Шевченка. Я з дитинства захоплювався математикою, але державна освітня система вбила моє захоплення. Одного разу я цілий день ганявся за вченою радою свого факультету, щоб мені пояснили, як я можу застосувати здобуті знання і принести користь суспільству та заробити собі трохи грошей. Ніхто мені не пояснив, що таке і навіщо вчена рада, тому я думав, що зможу прийти на відкрите засідання поважних старійшин і задати сокровенне питання, на яке до того не зміг відповісти жоден викладач. Зрештою, як виявилося, вчена рада і не збиралася засідати відкрито, як було зазначено в оголошенні на дошці. Принаймні, студентів там точно не чекали, особливо мене. Коли мені сказали, що зі студентів на вченій раді дозволяється бути присутнім тільки голові студентської ради, а я спитав, чи можна назвати таке засідання відкритим, вчена рада факультету просто втекла з актового залу. Втекла від мене і сховалася в кабінеті декана, закрившись на ключ. Я так і не отримав відповіді на свої питання. Але я почав заробляти журналістикою та суспільно-політичною аналітикою. Згодом я дізнався, що, коли звертаєшся до органів влади, вони зобов’язані відповідати, а якщо відповідь не задовольняє, можна звертатися до суду. Я полюбив шукати відповіді для себе і для інших. Так я поступово втягувався у юриспруденцію, і зараз вже як юрист допомагаю громадськості позиватися до органів влади щодо доступу до публічної інформації.

З дитинства я мріяв вчитися у певній локації розвитку знань, де всі люди незалежно від віку обмінюються досвідом, без професійної монополії педагогів та тиранії вчителя над учнем. Основний принцип справжнього навчання я сформулював для себе так: людина вчить сама себе, інші тільки допомагають та діляться корисним досвідом, не примушуючи наслідувати їх приклад. Адже поганий вчитель вчить повторювати за собою, добрий вчитель вчить не повторювати його помилок, найкращий вчитель вчить обходитися без його послуг. Критерієм освіченості для мене є здатність досягати самостійно поставленої мети, інші можуть тільки підказувати ефективну мету та засоби її досягнення і мотивувати винагородою у формі матеріального чи морального заохочення.

Нарешті я знайшов таку локацію розвитку знань, яку шукав роками. Це Університет КРОК. Саме тут я побачив і оцінив реальну академічну свободу, коли заняття – місце для дискусій, коли викладач, не згодний зі студентом, не добиває у людини бажання самостійно мислити, тиснучи своїм авторитетом. Таку свободу дискусії, як тут, я зустрічав хіба що в інституціях громадянського суспільства, наприклад, в Українському клубі, де відверто обговорюються всі актуальні проблеми сьогодення і кожен експерт може вільно висловити свою думку, якою б дратуючою вона не виглядала.

Найважливішим уроком в моєму житті виявилося те, що отримати освіту в університеті, де панує академічна свобода, за власні, зароблені сумлінною працею кошти набагато цінніше та ефективніше, ніж безкоштовно отримати освіту з-під палки в державній системі з її штучними обмеженнями, нерівністю, неефективністю та елітарним догматизмом.

Свобода – перший крок до знань, до реальності права, яке узгоджує бажане з можливим, і економіки, яка дозволяє перетворювати на об’єктивну реальність ті цінності, в які віриш.

Я хочу від душі подякувати всьому викладацькому складу університету, особливо моєму науковому керівнику, Герою України, Заслуженому юристу України, Лауреату премії імені Ярослава Мудрого, доктору юридичних наук, професору Анатолію Йосиповичу Французу за науку академічної свободи, за збереження та розвиток традиції суверенітету особистості, в основі якої лежить класичний наробок вчених-гуманістів доби Відродження і української наукової школи з проблем прав і свобод людини і громадянина, одним із засновників якої є академік Володимир Копєйчиков, який десять років працював в Університеті «КРОК».

Я переконаний, що Університет економіки та права «КРОК» є живим виконанням обіцянки, даної батьками-засновниками Української держави у зверненні Верховної Ради України з нагоди проведення референдуму про незалежність України 1 грудня 1991 року: незалежність України – це право і обов’язок збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина.

Наша академічна свобода є запорукою розвитку вільної, сильної, заможної, освіченої, миролюбної Української держави.

Слава Україні!

Наставники
Поряд з найкращим деканом Володимиром Казіміровичем Гіжевським (ліворуч) та наймудрішим Героєм України Анатолієм Йосиповичем Французом (праворуч).

Випуск
Диплом

Етичний кодекс моралістів

right-wrong

1. Етика є нашою совістю, але не тираном.

2. Наша совість не може обмежувати свободу інших, формуючи власний простір розумної свободи.

3. Ми творимо і захищаємо норми етики з метою розвитку вільної людини.

4. Норми етики рекомендують зразки правильного життя, жоден з яких не може вважатися обов’язковим. У захисті етики ми обмежуємося тим, що кажемо правду, щоб кожна особа могла самостійно судити, що для неї добре.

5. Моральна сила етики полягає у вірному спрямуванні людської волі до самовдосконалення із використанням усіх природних можливостей, із повагою до всієї повноти природних свобод кожної особи.

6. Визнання норм етики обов’язковими через примус не має моральної сили, від нього можна чесно відмовитися за необхідності повстання проти тиранії.

7. Визнання норм етики обов’язковими за згодою перетворює норми етики на норми права і має моральну силу лише у межах згоди.

8. Норми етики мають бути чесні та справедливі рівною мірою для всіх. Ми не радимо іншим того, чого б не порадили собі.

Професійна монополія адвокатури порушує права людини

Всіх практикуючих юристів заганяють в одну конкретну організацію (Національну асоціацію адвокатів України) з жорсткими дисциплінарними правилами, що допускають довільне трактування і здирництво лідерами адвокатської монополії “добровільних” платежів на користь своїх тіньових схем збагачення. Правосуддя доступне лише для заможних.

antikonstsud560

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
Президенту України П. О. Порошенку, лідерам депутатських фракцій та груп у Верховній Раді України, суддям Конституційного Суду України, Національній асоціації адвокатів України, міждержавним організаціям, міжнародним та українським правозахисним організаціям

22 січня 2016 року Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України, законопроект про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (реєстр. № 3524), яким, зокрема, пропонується встановити, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура і виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Монополія адвокатури, схвалена зазначеним висновком суду, несправедливо і нетерпимо обмежує право людини на свободу об’єднань (асоціацій) з будь-якими своїми представниками та право на свободу професійних асоціацій юристів, передбачене Конституцією України та міжнародними договорами України.

Вважаємо цей законопроект ганьбою для України, а зазначений висновок Конституційного Суду України – ганьбою для українского судочинства. Адже схвалений судом законопроект не відповідає частині першій статті 157 Конституції України, відповідно до якої, Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Право кожної людини на свободу об’єднань (асоціацій), в тому числі зі своїми представниками в суді, в тому числі право юристів на свободу професійних об’єднань (асоціацій), з яким несумісне примусове створення Українською державою псевдо-«незалежної» адвокатської монополії, гарантоване статтею 36 Конституції України, статтею 20 Загальної декларації прав людини, статтею 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статтею 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вже заявляв Інститут душевної релігії у відкритому листі від 21.11.2015 р., віруючі в найвищу цінність людини переконані, що кожна людина має природне право без спеціальних дозволів з боку держави, корпорацій, інших професійних, освітніх чи моральних авторитетів прийти як повноцінний учасник у кожну сферу суспільного життя, в тому числі, у кожну професію, кожен вид громадської та релігійної діяльності, займатися в цій сфері спочатку простою загальнодоступною діяльністю, а з часом, набираючись знань та досвіду, брати на себе відповідальність за виконання все складніших завдань, що потребують високої майстерності та попередньої історії успіхів. Політика монополізації професій та сфер діяльності, ідеологічного, нормативно-правового, організаційного і фінансового закріплення та подальшого насадження соціальної нерівності в усіх сферах життя українського суспільства суперечить і соціальній доктрині душевної релігії, яка стверджує найвищу та нескінченно рівну цінність кожної людської душі, і природним правам людини, порушуючи принцип верховенства права на користь верховенства законодавства, що суперечить природним правам людини та примусово нав’язує суспільству обов’язки прислужувати авторитету корумпованих еліт, жертовно обслуговувати їхні привілеї та примхи. Ми попереджали і продовжуємо попереджати, що така політика веде до втрати легітимності Української держави.

Ми висловлюємо обурення участю органів державної влади та їх представників, а також окремих інституцій громадянського суспільства та їх лідерів у створенні професійних, громадських та релігійних монополій, зокрема монополії адвокатури, дикістю існуючих законодавчих норм, що закріплюють кастовість та ізоляціонізм, кричущу соціальну нерівність, зокрема нерівність людей перед судом, утвердження несправедливих привілеїв та придушення базових прав людини у критично важливих сферах суспільного життя.

Ми вважаємо, що кожна людина, яка має совість, має чесно визнати, що в Україні існує найжорсткіша нерівність осіб перед судами, обумовлена довірительними відносинами суддів з представниками органів державної влади, непосильно завищеними ставками судового збору та надмірно високою вартістю правової допомоги, що не компенсується вибірковою безкоштовною допомогою.

Адвокатська монополія, закріплена в існуючих правилах кримінального процесу, порушує право людини на асоціацію з будь-якими своїми представниками і встановлює додатковий бар’єр у доступі до правосуддя у вигляді надмірно високої вартості послуг адвокатів.

У свою чергу, надмірно висока вартість послуг адвокатів обумовлена встановленими законом невмотивованими кваліфікаційними умовами будь-якої адвокатської діяльності (спеціальна освіта, 2-х річний стаж роботи у сфері права, кваліфікаційний іспит, платне стажування і безперервне проходження платних курсів підвищення кваліфікації, тощо).

Крім того, законодавством обмежується право на свободу професійних асоціацій юристів, оскільки від всіх юристів для здійснення правозахисної діяльності вимагається бути членами однієї конкретної громадської організації з жорсткими дисциплінарними правилами, що допускають довільне трактування і здирництво лідерами адвокатської монополії “добровільних” платежів різного характеру на користь своїх тіньових схем збагачення.

При цьому всі юридичні особи, не виключаючи громадські організації, дискриміновані в доступі до правосуддя втричі завищеною ставкою судового збору, а також у праві оскаржити неправосудну поведінку судді (скарги до кваліфкомісії подаються тільки через адвоката, який може бути притягнутий до відповідальності за “необгрунтованість” скарги).

Кричущим беззаконням є те, що громадські організації не можуть самостійно здійснювати адвокацію своїх учасників і змушені вдаватися до дорогих послуг адвокатської монополії, що також ускладнює доступ до правосуддя.

Так званою конституційною реформою правосуддя передбачено посилення адвокатської монополії, її поширення практично на всі види судових процесів, що ще більше обмежить свободу асоціацій всіх людей зі своїми представниками і доступ до правосуддя, посилить прірву нерівності людей перед судом в Україні.

Враховуючи викладене, наполегливо закликаємо:

1) Президента України – відкликати протиправний законопроект № 3524, а лідерів депутатських фракцій, груп у Верховній Раді України не підтримувати його;

2) Суддів Конституційного Суду України – в своїх окремих думках висловити незгоду із висновком суду щодо цього законопроекту;

3) Національну асоціацію адвокатів України – не претендувати на монополію;

4) Міждержавні організації, міжнародні та українські правозахисні організації – закликати українську владу до відмови від адвокатської монополії та демократизації правосуддя, відновлення рівності осіб перед судом в Україні.

Голова Інституту душевної релігії Ю. В. Шеляженко

ІНСТИТУТ ДУШЕВНОЇ РЕЛІГІЇ є громадською організацією, повідомлення про утворення якої прийнято наказом Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2015 р. № 449/01-01-11, мета якої, відповідно до протоколу установчих зборів від 20.05.2015 р.: об'єднання віруючих громадян і священнослужителів душевної релігії (релігійної віри в найвищу цінність людини) для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, обумовлених релігійними переконаннями; утвердження світоглядних та моральних цінностей, етики душевної релігії в соціальних відносинах та поведінці людей; дослідження і популяризація соціальної доктрини душевної релігії та суспільного значення релігійного життя віруючих і релігійних організацій душевної релігії; інформаційна та правова підтримка віруючих у реалізації ними права одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, проводити релігійні обряди, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, утворювати релігійні організації відповідної віросповідної приналежності, в тому числі релігійні громади без повідомлення органів влади про їх утворення, а також права на заміну альтернативною (невійськовою) службою виконання військового обов'язку, якщо це суперечить релігійним переконанням громадянина, що пройшов обряд благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; пропаганда ідеї внесення змін до законодавства України щодо усунення обмежень для груп у складі однієї особи порівняно з групами з 2-10 та більше осіб у праві на заснування як юридичних осіб релігійних та громадських організацій, реалізація права на звернення з відповідними пропозиціями до суб'єктів законодавчої ініціативи; захист від дискримінації за ознакою релігійних переконань віруючих в найвищу цінність людини та від правопорушень на ґрунті ненависті до душевної релігії.

OPEN LETTER
to President of Ukraine Petro Poroshenko, leaders of parliamentary groups and factions in the Verkhovna Rada of Ukraine, the judges of the Constitutional Court of Ukraine, the Ukrainian National Bar Association, intergovernmental organizations, international and Ukrainian human rights defending organizations

At January 22, 2016 the Constitutional Court of Ukraine provide opinion about conformity to the requirements of Articles 157 and 158 of the Constitution of Ukraine on the draft law on amendments to the Constitution of Ukraine about justice #3524, which, inter alia, envisages that "the advocacy" (one monopolistic corporation of lawyers) acts for the provision of professional legal assistance in Ukraine and exclusively "the advocate" represents another person in court, as well as protection from criminal prosecution.

Professional monopoly of "the advocacy" (which means Ukrainian National Bar Association – one monopolistic corporation of lawyers), approved by court opinion, unfairly and intolerable restricts human right to freedom of associations with any representatives and the right to freedom of professional associations of lawyers, such as proclaimed in the Constitution of Ukraine and in the international treaties of Ukraine.

We believe that such bill is a disgrace for Ukraine and such opinion of the Constitutional Court of Ukraine is disgrace to justice. That bill, approved by the court, does not comply with the first paragraph of Article 157 of the Constitution of Ukraine, according to which, the Constitution of Ukraine shall not be amended, if the amendments foresee the abolition or restriction of the rights and freedoms of human and citizen.

The right of everyone to freedom of associations, including to free association with their representatives in the court, also including the right to freedom of lawyers professional associations, which guaranteed by Article 36 of the Constitution of Ukraine, Article 20 of the Universal Declaration of Human Rights, Article 22 of the International Covenant on Civil and Political Rights, Article 11 of the European Convention on Human Rights, is incompatible with the forced creation of quasi-"independent" monopolistic corporation of lawyers by the Ukrainian government.

As stated by The Institute of Open Religion in the open letter dated November 21, 2015, believers in the supreme value of human claims that every person has a natural right without special permission from the government, corporations, other professional, educational or moral authority come as a full participant in every sphere of public life, including every profession, every kind of social and religious activities, engage in this area at first a simple public activity, and over time, gaining knowledge and experience to assume responsibility for performing all complex tasks that require excellence and previous success stories. The policy of monopolizing professional occupations and social areas, ideological, legal, organizational and financial monopolisation and further imposition of social inequality in all spheres of Ukrainian society is violate the social doctrine of open religion, which claims the highest and infinitely equal worth of every human soul, and so violate natural human rights, violate the rule of law in benefit to rule of legislation contradictory to the natural rights of human and forcibly imposes society to serve the corrupt elites, sacrificially respect their privileges and whims. We have warned and continue to warn that this policy leads to loss of legitimacy of the Ukrainian state.

We express our indignation to public authorities and their representatives, as well as some civil society institutions and their leaders involving to create professional, civic and religious monopolies, including the monopoly of “the advocacy”, existing savage legislation that reinforces tribalism and isolationism, social inequality, including inequality of people at court, strengthening the unjust privileges and the suppression of basic human rights in the critical areas of public life.

We believe that every person which has a conscience must honestly admit that Ukraine has the most stringent inequality of people before the courts due to closest relations of judges with representatives of public authorities, prohibitively inflated rates court fees and excessively high cost of legal assistance, which is not compensated by selective free legal assistance.

Professional monopoly of one corporation of lawyers ("the advocacy"), enshrined in the existing rules of criminal procedure, violate human right to free association with any representatives and establishes an additional barrier to access to justice due to to excessively high cost of legal services.

The excessively high cost of legal services is consequence of stated by law unmotivated qualification terms of participating in "the advocacy" (law degree, 2 years of experience in the field of law, qualifying examination, paid internships and continuous passage of paid training courses, etc.).

In addition, the law restricts freedom of professional associations of lawyers, because all lawyers for legal practice must be members of one corporation of lawyers, "the advocacy" (which means Ukrainian National Bar Association), a particular monopolistic professional organization with strict disciplinary rules, allowing arbitrary interpretation and extortion by leaders of "the advocacy" monopoly different pseudo-"voluntary" payments in favor of their shady schemes of enrichment.

Moreover, all legal entities, including non-governmental organizations, discriminated in access to justice by three times overpriced rate of court fee and have no right to direct appeal against the unjust behavior of the judge (complaint to the qualification commission of judges must be submitted only through a "advocate" who can be punished for "unreasoned" complaints).

It's a egregious lawlessness that NGOs can't independently carry out advocacy, can't independently and effectice defend human rights, and are forced to resort to expensive services of "the advocacy" professional monopolistic corporation of lawyers, and that certainly complicates access to justice.

So-called constitutional reform of justice in Ukraine strengthening monopoly of "the advocacy" professional monopolistic corporation of lawyers in all kinds of legal proceedings, which more unjust restricts the freedom of association of all people with their representatives and restricts access to justice, strengthen the chasm of inequality of people before a court in Ukraine.

Considering the above, we urge:

1) the President of Ukraine – to withdraw the illegal bill number 3524, and the leaders of parliamentary factions and groups in the Verkhovna Rada of Ukraine did not support this bill;

2) Judges of the Constitutional Court of Ukraine – in his dissenting opinion to express disagreement with the conclusion of the Court on this bill;

3) Ukrainian National Bar Association – does not claim a monopoly;

4) intergovernmental organizations, international and Ukrainian human rights defending organizations – to urge the Ukrainian authorities to abandon "the advocacy" monopoly in legal profession and bring people more fair justice, restore equality of persons before the court in Ukraine.

Head of the Institute of Open Religion Yuriy Sheliazhenko

INSTITUTE OF OPEN RELIGION is a non-governmental organization, notification about foundation of which is accepted by decree of the Pechersk district department of justice in the Kyiv city #449/01-01-11 at June 6, 2015, as stated in protocol on foundation at constituent meeting at May 20, 2015, which have the next mission: association of believers and clergy of open religion (open-soul religion, religious faith in the supreme value of human) to implement and protect the rights and freedoms, realise their public interest due to religious beliefs; statement of views and moral values, ethics of open religion in social relations and behavior; research and promotion of the social doctrine of open religion and public importance of religious life of believers and religious organizations of open religion; informational and legal support of believers in realizing their right alone or together with others to practice open religion, to conduct religious ceremonies, openly to express and freely disseminate their religious beliefs, to form relevant religious organizations, including religious communities without notifying the authorities of their formation and the right to replace by alternative (non-military) service of military duty if it is contrary to the religious beliefs of a citizen, held ritual blessing of God to man instructions not to engage in violence, war and paramilitary units and not to use weapons; promotion of the idea of amending the law of Ukraine on removing restrictions for groups of one person compared with groups of 2-10 or more persons in the right to establish religious and other non-governmental organizations as legal entities, the implementation of the right to appeal to the relevant subjects of legislative proposals initiative; protection from discrimination of believers in the supreme value of human and from hate crimes against open religion.

ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО
Президенту Украины П. А. Порошенко, лидерам депутатских фракций и групп в Верховной Раде Украины, судьям Конституционного Суда Украины, Национальной ассоциации адвокатов Украины, межгосударственным организациям, международным и украинским правозащитным организациям

22 января 2016 года Конституционный Суд Украины признал соответствующим требованиям статей 157 и 158 Конституции Украины законопроект о внесении изменений в Конституцию Украины относительно правосудия № 3524, который, в частности, предполагает, что для оказания профессиональной юридической помощи в Украине действует адвокатура и исключительно адвокат осуществляет представительство другого лица в суде, а также защиту от уголовного обвинения.

Монополия адвокатуры, одобренная этим заключением суда, несправедливо и нетерпимо ограничивает право человека на свободу объединений (ассоциаций) с любыми своими представителями и право на свободу профессиональных ассоциаций юристов, предусмотренное Конституцией Украины и международными договорами Украины.

Считаем этот законопроект позором для Украины, а упомянутое заключение Конституционного Суда Украины – позором для украинского правосудия. Ведь одобренный судом законопроект не соответствует части первой статьи 157 Конституции Украины, согласно которой, Конституция Украины не может быть изменена, если изменения предусматривают отмену или ограничение прав и свобод человека и гражданина.

Право каждого человека на свободу объединений (ассоциаций), в том числе со своими представителями в суде, в том числе право юристов на свободу профессиональных объединений (ассоциаций), с которым несовместимо принудительное создание Украинским государством псевдо-«независимой» адвокатской монополии, гарантировано статьей 36 Конституции Украины, статьей 20 Всеобщей декларации прав человека, статьей 22 Международного пакта о гражданских и политических правах, статьей 11 Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Как уже заявлял Институт душевной религии в открытом письме от 21.11.2015 г.., верующие в наивысшую ценность человека убеждены, что каждый человек имеет естественное право без специальных разрешений со стороны государства, корпораций, других профессиональных, образовательных или моральных авторитетов прийти как полноценный участник в каждую сферу общественной жизни, в том числе, в каждую профессию, каждый вид общественной и религиозной деятельности, заниматься в этой сфере сначала простой общедоступной деятельностью, а со временем, набираясь знаний и опыта, брать на себя ответственность за выполнение все более сложных задач, требующих высокого мастерства и предшествующей истории успехов. Политика монополизации профессий и сфер деятельности, идеологического, нормативно-правового, организационного и финансового закрепления и дальнейшего насаждения социального неравенства во всех сферах жизни украинского общества противоречит и социальной доктрине душевной религии, утверждающей наивысшую и бесконечно равную ценность каждой человеческой души, и естественным правам человека, нарушает принцип верховенства права в пользу верховенства законодательства, противоречит естественным правам человека и принудительно навязывает обществу обязанности прислуживать авторитету коррумпированных элит, жертвенно обслуживать их привилегии и прихоти. Мы предупреждали и продолжаем предупреждать, что такая политика ведет к потере легитимности Украинского государства.

Мы выражаем возмущение участием органов государственной власти и их представителей, а также отдельных институтов гражданского общества и их лидеров в создании профессиональных, общественных и религиозных монополий, в частности – монополии адвокатуры, дикостью существующих законодательных норм, закрепляющих кастовость и изоляционизм, вопиющее социальное неравенство, в частности – неравенство людей перед судом, навязывание несправедливых привилегий и подавление базовых прав человека в критически важных сферах общественной жизни.

Мы считаем, что каждый человек, имеющий совесть, должен честно признать, что в Украине существует жесткое неравенство лиц перед судами, обусловленное доверительными отношениями судей с представителями органов государственной власти, непосильно завышенными ставками судебного сбора и чрезмерно высокой стоимостью правовой помощи, которая не компенсируется избирательной бесплатной помощью.

Адвокатская монополия, закрепленная в существующих правилах уголовного процесса, нарушает право человека на ассоциацию с любыми своими представителями и устанавливает дополнительный барьер в доступе к правосудию в виде чрезмерно высокой стоимости услуг адвокатов.

В свою очередь, чрезмерно высокая стоимость услуг адвокатов обусловлена установленными законом немотивированными квалификационными условиями любой адвокатской деятельности (специальное образование, 2-х летний стаж работы в сфере права, квалификационный экзамен, платная стажировка и непрерывное прохождение платных курсов повышения квалификации и так далее).

Кроме того, законодательством ограничивается право на свободу профессиональных ассоциаций юристов, поскольку от всех юристов для осуществления правозащитной деятельности требуется быть членами одной конкретной общественной организации с жесткими дисциплинарными правилами, допускающими произвольную трактовку и вымогательство лидерами адвокатской монополии "добровольных" платежей различного характера в пользу своих теневых схем обогащения.

При этом все юридические лица, не исключая общественные организации, дискриминированы в доступе к правосудию втрое завышенной ставкой судебного сбора, а также в праве обжаловать неправосудное поведение судьи (жалобы в квалификационную комиссию подаются только через адвоката, который может быть привлечен к ответственности за "необоснованность" жалобы ).

Вопиющим беззаконием является то, что общественные организации не могут самостоятельно осуществлять адвокацию своих участников и вынуждены прибегать к дорогостоящим услугам адвокатской монополии, что также затрудняет доступ к правосудию.

Так называемой конституционной реформой правосудия предусмотрено усиление адвокатской монополии, ее распространение практически на все виды судебных производств, что еще больше ограничит свободу ассоциаций всех людей со своими представителями и доступ к правосудию, усилит пропасть неравенства людей перед судом в Украине.

Учитывая изложенное, настойчиво призываем:

1) Президента Украины – отозвать противоправный законопроект № 3524, а лидеров депутатских фракций, групп в Верховной Раде Украины не поддерживать его;

2) Судей Конституционного Суда Украины – в своих особых мнениях выразить несогласие с заключением суда по этому законопроекту;

3) Национальную ассоциацию адвокатов Украины – не претендовать на монополию;

4) Межгосударственные организации, международные и украинские правозащитные организации – призвать украинские власти к отказу от адвокатской монополии и к демократизации правосудия, к восстановлению равенства всех лиц перед судом в Украине.

Председатель Института открытой религии Ю. В. Шеляженко

ИНСТИТУТ ОТКРЫТОЙ РЕЛИГИИ является общественной организацией, сообщение об учреждении которой принято приказом Печерского районного управления юстиции в г. Киеве от 05.06.2015 г. № 449/01-01-11, цель которой, согласно протоколу учредительного собрания от 20.05.2015 г.: объединение верующих граждан и священнослужителей открытой религии (религии открытой души, религиозной веры в наивысшую ценность человека) для осуществления и защиты прав и свобод, удовлетворения общественных интересов, обусловленных религиозными убеждениями; утверждения мировоззренческих и нравственных ценностей, этики открытой религии в социальных отношениях и поведении людей; исследование и популяризация социальной доктрины открытой религии, общественного значения религиозной жизни верующих и религиозных организаций открытой религии; информационная и правовая поддержка верующих в реализации ими права единолично или вместе с другими исповедовать открытую религию, проводить религиозные обряды, открыто выражать и свободно распространять свои религиозные убеждения, образовывать религиозные организации соответствующей вероисповедной направленности, в том числе религиозные общины без уведомления органов власти об их образовании, а также права на замену альтернативной (невоенной) службой исполнения воинской обязанности, если это противоречит религиозным убеждениям гражданина, прошедшего обряд благословения Божьего наставления человеку не участвовать в насилии, войне и военизированных формированиях и не пользоваться оружием; пропаганда идеи внесения изменений в законодательство Украины с целью устранения ограничений для групп в составе одного человека по сравнению с группами из 2-10 и более человек в праве на учреждение как юридических лиц религиозных и общественных организаций, реализация права на обращение с соответствующими предложениями к субъектам законодательной инициативы; защита от дискриминации по признаку религиозных убеждений верующих в наивысшую ценность человека и от правонарушений на почве ненависти к открытой религии.

Ганьба замість гідності в Україні

un_hr_comit

На фото: засідання Комітету з прав людини ООН.

16 грудня 1966 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

Як зазначено у преамбулі документа, держави-учасники Пакту визнали, що ці права випливають із властивої людській особі гідності. У 2016 році весь світ відзначатиме річницю прийняття цього важливого правозахисного акту. Однак, на жаль, Україна не може похвалитися його дотриманням. Швидше навпаки, місце прав і гідності все частіше посідає привілейована ганьба.

У 2013 році Комітет з прав людини ООН розглянув сьому періодичну доповідь України про дотримання Пакту і висловив занепокоєння низкою питань, таких, як необхідність посилити: гарантії незалежності суддів та застосування Пакту в судочинстві; національний превентивний механізм проти тортур; захист від дикримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності; справедливе представництво жінок в парламенті та уряді; зусилля держави з викорінення насильства у сім’ї, надзвичайно високої смертності у місцях позбавлення волі, торгівлі людьми та застосування тортур правоохоронними органами.

Комітет заявив про своє занепокоєння повідомленнями про дискримінацію, ненависницьку риторику та акти насильства, спрямовані проти лесбійок, геїв, бісексуалів та транссексуалів (ЛГБТ) і порушення їх права на свободу висловлення думки та свободу зібрань, та зажадав від Української держави виявлення ясної та недвозначної офіційної позиції щодо неприпустимості будь-якої стигматизації за ознаками ЛГБТ.

Також Комітет занепокоєний повідомленнями про ненависницьку риторику, погрози і насильство відносно представників етнічних груп, релігійних та національних меншин, зокрема, рома, Свідків Єгови і кримських татар, які виявляються у фізичному насильстві, актах вандалізму і підпалах, більшість з яких здійснюється групами, що керуються ідеологією радикального націоналізму та расизму. Комітет рекомендував активізувати зусилля Української держави у боротьбі з ненависницькою риторикою та расистськими нападами, посилити боротьбу проти дискримінації у відношенні рома та створити умови для їх соціальної інтеграції.

Окремі рекомендації Комітету стосувалися недопущення переслідування журналістів за висловлення думки, застосування судами застарілих обмежувальних актів для придушення свободи зібрань.

Цікаво прочитати рекомендації Комітету щодо переведення армії на професійну основу в світлі останніх заяв президента Порошенка і міністра оборони Полторака про те, що скасування призову не буде, і відвертої брехні про те, ніби жодна повністю контрактна армія не виграла війни (армії США та Великої Британії неодноразово спростовували це).

Комітет з прав людини ООН у 2013 році взяв до уваги плани України щодо повного переходу на контрактну армію з 2017 року і відзначив, що положення Закону про військову службу, що дозволяють призов до армії, залишаються в силі, як і Закон про альтернативну (невійськову) службу, і що згідно із статистичними даними, наданими Україною, протягом останніх років всього кілька сотень молодих людей пройшли альтернативну службу. У зв’язку з цим Комітет висловив свою стурбованість з приводу того, що, як видається, ніяких заходів не було вжито для розширення права на відмову від обов’язкової військової служби осіб, які керуються нерелігійними переконаннями, заснованими на міркуваннях совісті, а також переконаннями, заснованими на всіх релігіях (стаття 18 Пакту). Комітет нагадав про свою попередню рекомендацію і підкреслив, що можливість проходження альтернативної служби повинна бути доступна всім особам, які відмовляються від несення військової служби, без дискримінації за ознакою характеру переконань (релігійних або нерелігійних переконань, заснованих на міркуваннях совісті), що є підставою для відмови від несення військової служби, і ця можливість не повинна бути ані каральною, ані дискримінаційною за характером або за тривалістю в порівнянні з військовою службою. Зайве казати, що на даний час зазначені рекомендації Комітету не реалізовані.

Інститут душевної релігії, який відстоює соціальну доктрину людської рівності та гідності, що лежить в основі релігійної віри в найвищу цінність людини, підготував власні зауваження щодо дотримання в Україні окремих статтей Пакту. Ці зауваження будуть доведені до відома Комітету з прав людини та органів влади України, щоб вони були враховані під час підготовки наступної періодичної доповіді про дотримання Пакту в липні 2018 року.

Щодо статті 18.

В Україні системно порушується право на свободу релігії прихильників малочисельних релігійних груп і сучасних духовних рухів, а також право на свободу совісті атеїстів. Вони не захищені законом від ненависницьких випадів в засобах масової інформації, в системі освіти і в масовій культурі.

Законодавство і особливо правозастосування захищає монопольне становище декількох популярних церков (входять в закриту і пропагуючу дискримінацію Раду Церков і релігійних організацій), з керівництвом яких постійно зустрічається і погоджує політику керівництво держави. Державні програми патріотичного виховання та розвитку культури включають релігійну пропаганду цих церков-монополістів.

Право відмовлятися від несення військової служби за мотивами свободи совісті також надається тільки представникам популярних церков на дискримінаційній основі (згідно зі списком, затвердженим урядом). Пацифісти з числа атеїстів і представників нечисленних релігій дискриміновані в цьому праві.

Довільно обмежується свобода сповідувати свою релігію та переконання як одноособово, так і спільно з іншими в релігійних організаціях.

Зокрема, чинне законодавство України ущемляє громадян у праві створювати релігійні організації.

Діяльність релігійних організацій обмежується невмотивованими вимогами щодо чисельності та територіальної прив’язки. Так, неможливо заснувати релігійну організацію ні одноосібно, ні групі осіб до 9 осіб. Ніяка кількість людей на зборах в одному місці не може заснувати нову релігійну організацію, діючу по всій країні.

Затягується реєстрація релігійних організацій, які не декларують підпорядкування церквам-монополістам. Ігноруючи свободу релігії, владні структури під приводом релігієзнавчої експертизи заперечують право людей вільно визначати і сповідувати свою релігію.

Щодо статті 19.

Всупереч праву людини безперешкодно дотримуватися своїх поглядів в Україні всім нав’язуються обов’язкові патріотичні переконання.

Висловлення пацифістських переконань прирівнюється до державного злочину і карається, в Україні перебувають у неволі низка в’язнів совісті,  визнаних міжнародними організаціями. Про, нібито, “злочинність” пацифізму неодноразово заявляв президент.

Держава веде інформаційну війну і притягує людей до кримінальної відповідальності за відтворення повідомлень, що не містять закликів до насильства, які на державному рівні визнані шкідливими.

Так звана декомунізація забороняє приватним особам дотримуватися певної, у тому числі ненасильницької, ідеології та використовувати певну символіку. При цьому на державному рівні пропагується необхідність насадження єдиномисля насильницьким шляхом.

Існує цензура на державному рівні, наприклад, петиції вищим органам влади попередньо переглядаються, відмови в оприлюдненні петицій завжди невмотивовані. Система верифікації підписантів та порядок розгляду петицій непрозорі, поріг чисельності підписантів встановлюється довільно і завищено.

Жорстка цензура практикується у приватних монопольних ЗМІ (кількох телеканалах і газетах з непрозорою власністю, які, наче змовившись, пропагують одну повістку дня). Альтернативні повідомлення не допускаються в публічний простір монопольними ЗМІ та щодо ЗМІ спільноти ЛГБТ навіть є прецедент перешкоджання в реєстрації.

Щодо статтей 14, 22.

В Україні існує найжорсткіша нерівність осіб перед судами, обумовлена довірительними відносинами суддів з представниками органів державної влади, непосильно завищеними ставками судового збору та надмірно високою вартістю правової допомоги.

Адвокатська монополія, закріплена в існуючих правилах кримінального процесу, порушує право людини на асоціацію з будь-якими своїми представниками і встановлює додатковий бар’єр у доступі до правосуддя у вигляді надмірно високої вартості послуг адвокатів.

У свою чергу, надмірно висока вартість послуг адвокатів обумовлена встановленими законом невмотивованими кваліфікаційними умовами будь-якої адвокатської діяльності (спеціальна освіта, 2-х річний стаж роботи у сфері права, кваліфікаційний іспит, платне стажування і безперервне проходження платних курсів підвищення кваліфікації, тощо).

Крім того, законодавством обмежується право на свободу професійних асоціацій юристів, оскільки від всіх юристів для здійснення правозахисної діяльності вимагається бути членами однієї конкретної громадської організації з жорсткими дисциплінарними правилами, що допускають довільне трактування і здирництво лідерами адвокатської монополії “добровільних” платежів різного характеру на користь своїх тіньових схем збагачення.

При цьому всі юридичні особи, не виключаючи громадські організації, дискриміновані в доступі до правосуддя втричі завищеною ставкою судового збору, а також у праві оскаржити неправосудну поведінку судді (скарги до кваліфкомісії подаються тільки через адвоката, який може бути притягнутий до відповідальності за “необгрунтованість” скарги).

Кричущим беззаконням є те, що громадські організації не можуть самостійно здійснювати адвокацію своїх учасників і змушені вдаватися до дорогих послуг адвокатської монополії, що також ускладнює доступ до правосуддя.

Так званою конституційною реформою правосуддя передбачено посилення адвокатської монополії, її поширення практично на всі види судових процесів, що ще більше обмежить свободу асоціацій всіх людей зі своїми представниками і доступ до правосуддя, посилить прірву нерівності людей перед судом в Україні.

P.S. Сподіваюся, що наступний вірш поверне читачам трохи оптимізму та віри у всепереможність верховенства права (природного права, прав людини) після наведеної вище невтішної аналітичної доповіді.

МОНОПОЛІСТАМ

– Немає прав, є привілеї. Немає прав, є адвокат. Купи білет у цирк з суддею. Немає прав, держава – кат.

– Є право – рівність перед Богом. Є право, стверджене життям. Брехня не купить перемогу. Є право! Совість – мій суддя.

Вирок народу

Присвячується реформі правосуддя та Арсену Авакову, який пропонує звільнити всіх суддів без розбору.

Рік Всесвіту 2016: молитва, цілі та орієнтири Душевної спільноти, віршоване привітання від Комісії зі скарг на реальність

2016-cili-orientyry

МОЛИТВА ЗА РІК ВСЕСВІТУ


Щиро сповідую душевну релігію.

Мій подарунок – всесвіт на чистому аркуші паперу.

Повір, що всесвіт має душу – і почуєш голос Бога, розповідь про творення всього сущого.

2016 рік буде роком всесвіту.

Ми споконвіку віруємо у єдність ідеального з матеріальним. Універсальний всесвіт – це душа, людина в центрі буття. Я продовжую себе до нескінченності, до ідеалу людяності, ім’я якого – Бог. Цей ідеал універсальної людини єдиний і спільний для кожної душі. Тому традиція людяності лежить в основі всіх світоглядів та релігій всього людства всесвіту.

Все суще – творіння Боже, все добре – воля Божа. Кожна людина єдина з Богом, кожна людина є власним творцем, господарем і господом, а також вищим суддею собі. Кожна моя думка, слово, вчинок – молитва. Бог відповідає на кожну молитву одкровенням вірних висновків та наслідків. Добрі молитви винагороджуються, душевне право поєднує бажане з можливим. Злі молитви караються, тож не просіть Бога благословити пусті й гріховні привілеї, завойовані нехтувачами святого душевного права.

Марно скаржитися на жорстокість Бога – оскільки Бог не жорстокий, але цілком вільний від зла. Кара не від Бога, а від недосконалості всесвіту. Людина відповідає перед Богом за удосконалення всесвіту. У творенні добра та боротьбі зі злом людина створює себе як всесвіт навколо себе, як нагороду собі. Дозволяючи собі гріхи, людина сама карає себе, порушуючи моральний закон володіння собою, втрачає свій всесвіт та страждає від суперечності між недосконалим тілом і досконалою душею, від втрати влади над собою. Тому для розвитку слід керуватися логікою добра, але для боротьби зі злом розуміти логіку зла і спілкуватися зі всесвітом його мовою, шукаючи порозуміння та згоди із кожним одушевленим проявом буття.

Людині-людству не варто засмічувати хулою безперервний діалог з собою як всесвітом, як досконалим початком Бога. Людські думки та ідеї мають об’єднувати буття, а не мотивувати безглузду агресію проти себе у жадібності та безглузду агресію проти інших у гордині.

Я є ми і ми є я.

Людство є однією людиною, душевною спільнотою вільнодумців та віруючих.

Кожному є місце під сонцем. Світло істини в кожній особі.

Всесвіт, реальність якого викликає скарги – підлягає удосконаленню.

Кожну скаргу слід розглянути. Кожне добре бажання слід здійснити, від кожного поганого бажання слід відмовитися.

Добре те, що утверджує найвищу цінність людини. Погане все, що принижує людину.

Всеосяжна людина, безмежна у просторі та часі, є одушевленим всесвітом. Єдність внутрішнього та зовнішнього світу людини, сполука рівних особистості та спільності є універсальним всесвітом, який належить людині. У священному писанні читаємо таку притчу: коли всесвіт спав у колисці вічності, Бог торкнувся його, і всесвіт заговорив. Це означає, що місія людини пробуджувати всесвіт добрим словом та добрим ділом, щоб всесвіт став досконалим, як втілення слова Божого.

Всесвіт, все нескінченне суще належить людям. Совість та натхнення допоможе кожній людині створити навколо себе власний щасливий всесвіт. Творенням добра людина розвиває всесвіт, починаючи з себе.

ЦІЛІ ТА ОРІЄНТИРИ РОКУ ВСЕСВІТУ


Утверджуючи найвищу цінність людини і цим реалізуючи волю Бога, у 2016 Році Всесвіту Українська Душевна спільнота пропонує віруючим керуватися такими цілями та орієнтирами: одушевлення всесвіту; оволодіння всесвітом; всесвітнє одкровення.

Одушевлення всесвіту

Я починаю всесвіт з власної душі.
Я творю цінність та чисельність душі у душевних спільнотах.
Я єднаюся з Богом як всеосяжною душею, ідеальною людиною.

Оволодіння всесвітом

Я творю всесвіт своєю доброю волею.
Я удосконалюю всесвіт всупереч всім гріхам.
Я володію всесвітом у згоді з кожною душею та Богом як єдністю всіх людських душ.

Всесвітнє одкровення

Я спілкуюся з людяним всесвітом без меж.
Я представляю людство Бога в кожному місці всесвіту.
Я продовжую вічну людяність всесвіту.

НОВОРІЧНИЙ ДАР


От рік минув. От рік настав.

Що б вам подарувати?

Пишу листа.

Мій адресат – не дядько бородатий, бо маю бороду і сам.

Гостинців я не прошу, бо рік енергії нам дав і радості, і грошей.

Рік всесвіту наступний теж очікувано плідний.

Та людяність не має меж.

Я хочу світ без бідних.

Щоб всі належали собі. Щоб кожен розвивався. Усе умів, творив, радів, опанував реальність.

Щоб доля катом не була, а стала би душею. Господарка своїм ділам – не раб у злиднів й роскошей.

Багатий, хто не має скарг, хто здійснює бажання. А бідний заздрить, що цей дар йому згори не даний. Жаліється: жорстокий світ! І сам когось обділить. І все одно йому болить: чому не багатію?! Не думає – бо то «дурні думками багатіють». Б’є головою по стіні, в очах уже темніє. Все дороге йому – стіна, споруджена з любов’ю. Чому у ній нема вікна для світла? Для нового? Чому у ній нема дверей і виходу немає? Все, що ховається за нею – скарги на реальність!

Така стіна у всіх була. І я був полоненим. На волю думка шлях знайшла. Я збагативсь натхненням. Одразу стіну переріс, переступив до щастя.

Ти думати лише навчись – і покидаєш яслі!

Для думки не існує стін: сім’я, робота, нація, і небо, й гроші, сотні істин, час – переступається!

І перший крок у новий рік, до вічного блаженства – статут з п’ятьох думок простих, мій подарунок чесний.

По-перше, все буття – це ти. Приймай усе, як бажане.

Коли не можеш прийняти – по-друге, гріх оскаржуй.

По-третє, скарги розглядай. Спасай себе та інших. Згори вказівки не чекай. Будь покликом горішнім.

Піднесення долає гріх, а у житті безгрішному бажання, по-четверте, всіх нарешті будуть здійснені.

По-п’яте, хто бажає гріх – ніщо тих не спасає. Хай вб’ються в битві проти всіх, як вже бажають зайвого.

Багатство в мудрості, в думках. Бездумні тільки дурні.

Ці п’ять думок – великий скарб. Не знехтуй. Користуйся.

От рік минув. От рік настав. Приймай у дар ідею, що стала темою листа – рік буде кращим з нею. Створи комісію, розглянь всі скарги на реальність і в світі здійснених бажань знайдеш безмежну радість.

Суд визнав, що Міністерство культури протиправно приховало від Інституту душевної релігії підстави затримок у реєстрації релігійних організацій

sud-ior

На фото колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва: головуючий суддя Костянтин Кобилянський, судді Кирил Гарник та Андрій Федорчук.

Окружний адміністративний суд міста Києва визнав протиправними дії Міністерства культури України щодо надання неповної інформації на запит на інформацію Громадської організації “Інститут душевної релігії” і зобов’язав Міністерство культури України надати достовірну, точну та повну інформацію на запит, а також стягнув з міністерства на користь інституту судові витрати в сумі 487 грн 20 коп. Відеозапис проголошення постанови суду опублікований на сайті YouTube.

Запит, на який міністерство надало неповну відповідь, стосувався таких питань:

- Якими нормативно-правовими актами (законами, підзаконними актами, в т.ч. центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) врегульовано підстави і порядок витребування висновків місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при реєстрації Міністерством культури України статутів релігійних центрів;

- Яким нормативно-правовим актом передбачена підстава, вказана у листі Міністерства культури України від 19.08.2015 р. вих. № 488/18/55-15: “процедура є необхідною в тому випадку, коли представники релігійної організації, що реєструється вперше, не можуть визначити конфесійну приналежність релігійної організації (відповідно до переліку релігійних організацій, статути яких зареєстровані в Україні), а культові практики й позакультова діяльність релігійної організації потребує додаткового вивчення фахівцями з релігієзнавства”;

- Які питання ставляться до місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при витребуванні висновку, передбаченого ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

- Про перелік конфесійних приналежностей релігійних організацій, при реєстрації статутів яких не застосовується процедура, передбачена ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії. Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Законом не уточнено, про які «необхідні випадки» йдеться і висновки якого характеру можуть бути витребувані. Громадська організація “Інститут душевної релігії” вважає, що закон не може давати державним органам дискреційні повноваження без серйозних правових підстав затягувати на 3 місяці реєстрацію статутів релігійних організацій.

З 2009 року державні органи чинять перешкоди віруючим в найвищу цінність людини у реєстрації релігійних організацій. У 2015 році Міністерство культури України двічі під абсурдними предлогами “повертало на доопрацювання” статут релігійної організації “Релігійний центр віруючих в найвищу цінність людини – Душевна спільнота”. Такі протиправні дії міністерства також оскаржені до суду.

Як відомо, раніше у Доповіді моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи ”Дотримання зобов’язань, взятих на себе Україною” зазначалося, що Україна зобов’язалася запровадити нову недискримінаційну систему реєстрації церков та знайти правове рішення для повернення церковного майна. Водночас чинний Закон “Про свободу совісті та релігійні організації”, досить прогресивний порівняно із радянським законодавством на момент прийняття (1991 р.), містить нечіткі положення, які залишають широкий вибір виконавчим органам. Цим законом обмежуються форми, у яких можуть створюватись релігійні організації, встановлюється обмеження на мінімальну кількість засновників, які можуть зареєструвати статут організації, у кількості 10 осіб (водночас для інших громадських організацій вимагається 2 особи), забороняється створювати місцеві або регіональні відділення без статусу юридичної особи, не передбачається надання статусу юридичної особи релігійним об’єднанням, проводиться дискримінація іноземців та осіб без громадянства.

У звіті правозахисників “На межі. Вирішення проблем дискримінації та нерівності в Україні” за 2015 рік зазначено, що діюче законодавство України дозволяє державним і місцевим органам влади накладати необґрунтовані обмеження на діяльність релігійних організацій. У багатьох випадках реєстраційний орган безпідставно відмовляв релігійній організації в реєстрації винятково через те, що їхня віра є “нетрадиційною” або вони складають меншість у регіоні своєї діяльності.

Останнім часом протиправні відмови у реєстрації отримали релігійні громади “Церква саєнтології Києва у Дніпровському районі міста”, “Істино православна незалежна парафія Різдва Христового”, “Українська Православяща Церква”.

У 2007 році Європейський суд з прав людини визнав порушення Україною права на свободу релігії, коли чиновники не дозволяли релігійній громаді змінити конфесію (справа “Свято-Михайлівська Парафія проти України”).

У 2015 році в Міністерстві культури України без відкритого обговорення і нібито за ініціативою громадської ради (хоча комісія з питань релігій громадської ради при Мінкульті за це не голосувала) створено експертну раду з питань свободи совісті та діяльності релігійних організацій, якій доручається “перевірка” статутів релігійних організацій. Діяльність експертної ради є непрозорою і спрямована на мобілізацію “експертної” думки вузької номенклатури процерковних “експертів” для припинення релігійних практик, які можуть похитнути монополію кількох християнських церков у релігійному житті України, та для вишукування предлогів дискримінації нових, незалежних і малочисельних релігійних організацій. Судячи з небагатьох прес-релізів міністерства, “експертна рада” вже бореться з харизматичними церквами та сучасними духовними рухами. Смілянський міськрайонний суд Черкаської області за клопотанням Черкаської обласної державної адміністрації доручив цій експертній раді провести судову експертизу діяльності релігійної громади «Божичі» на предмет відповідності положень її статуту та заявленої в установчих документах канонічної приналежності, хоча представник відповідача категорично заперечував проти клопотання, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів діяльності релігійної громади «Божичі», тому експерти не в змозі провести експертизу про відповідність діяльності релігійної громади положенням статуту цієї громади за відсутності таких матеріалів. Обладміністрація вимагає ліквідації релігійної громади язичників «Божичі», посилаючись на те, що її очолює чаклун-сатаніст Сергій Небога (Агобен). Коментуючи скандал на телебаченні, один з адвокатів заявив, що “сатанізм в Україні заборонений”. Мало того, що це юридично безграмотне твердження, воно ще й демонструє моральний архаїзм: бісів не можна виганяти адміністративно-командними та кримінальними методами, це бісівські методи, які просто заганяють сатану у підпілля, де він вільно царює у розкішному імперському палаці безвісності. Чесне людство не приховує свої гріхи, не заганяє сатаністів у підпілля. Якщо грішники хочуть об’єднуватися, хай об’єднаються на виду у всіх, щоб всі бачили погані наслідки гріха та не слідували йому, щоб кожен добрий перехожий міг закликати грішників покаятися, щоб всі знали, що ми не визнаємо грішників безнадійними і не відмовляємо їм у людських правах, в тому числі у праві на об’єднання; зрештою, об’єднавшись, вони, можливо, самі поборють свої гріхи та прийдуть до ідеалістичного самоствердження матеріалістичною доріжкою заперечення заперечення. Ми заперечуємо їх можливий обман та самообман і водночас ідеалістично поджуємося із тим, що, можливо, це не обман, а добра казка, добродушний жарт, чи навіть щира правда в поки що незрозумілій, навіть викличній для нас формі, суть якої ми не зрозуміємо, поки не приймемо виклик інакшості, освоїмо цю інакшість, виявивимо повагу до інших переконань та терпляче вивчимо життєвий шлях і наслідки діяльності прихильників незвичних переконань. Але навіть якщо виявляється, що перед нами справжні грішники, які наполягають на своєму праві бути грішниками і приймати всі саморуйнівні наслідки своїх гріхів, ми не стаємо такими, як вони, не піддаємося спокусі заткнути їм рота силою, бо нас захищає від неправди не тиранія, а згода та взаємоповага, чесність і довіра до чесності, розумна, а не сліпа віра й довіра, і глибоке переконання в тому, що безнадійних людей не буває. Ми прагнемо завжди тримати грішників у полі зору та за першої ж нагоди допомогти їм стати добрими людьми. На образи грішників слід відповідати побажаннями їм стати гідними поваги; на обман грішників слід відповідати проголошенням правди і правильними вчинками, які перетворюють правду на істину. Зупиняти грішників силою можна лише тоді, коли вони вдаються до насильства. Між тим, наприклад, не наводиться жодного прикладу порушень законності та правопорядку з боку релігійної громади «Божичі» чи її лідера, навпаки, повідомлялося, що сама громада потерпіла від злочину: невідомі підпалили її культову споруду. Зловмисників не знайшли.

Злочини на грунті ненависті до релігії залишаються безкарними не тільки щодо сучасних духовних рухів, але й навіть стосовно християн, які комусь здалися “сектантами”. Наприклад, роками залишаються не розслідуваними десятки нападів на Свідків Єгови під час релігійних церемоній.

Відомо багато випадків, коли чиновники у справах релігій в Україні сприяли агресивній та подекуди відверто кримінальній активності популярних церков, спрямованій на монополізацію суспільної думки та перешкоджання діяльності інших релігійних організацій. Серед такої активності з мовчазної згоди чиновників можна виділити негласне створення озброєних загонів для нападів на людей “не тієї” релігійної чи іншої орієнтації, пропаганда віровчення певної конфесії у державних та комунальних закладах освіти, за допомогою інформаційних та адміністративних ресурсів держави і органів місцевого самоврядування, моральний і силовий тиск на віруючих з метою не допустити зміни віросповідання, рейдерське захоплення релігійних організацій, їх майна та культових споруд, “боротьба з сектантством”, тощо.

Довідково:

Релігійна віра в найвищу цінність людини – це душевна релігія і вічний духовний рух творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Релігійна ідентичність душевної релігії є багатогранною і включає в себе демонстрацію поваги до всіх релігій, пошук примирення та згоди всіх релігій і світських світоглядів (релігійний пацифізм). Можна бути віруючим в найвищу цінність людини і водночас бути християнином, мусульманином, буддистом, тощо, та й навіть атеїстом. Душевна релігія визнає божественно святою кожну людину, задум якої став досконалим початком людяної релігії чи іншої доброї віри: серед наших святих Авраам, Азімов, Бредбері, Будда, Вольтер, В’яса, Ганді, Лао-цзи, Лем, Магомет, Маркс, Сократ, Стругацькі, Твен, Толстой, Христос, Шевченко.

Як зазначено у книзі «Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини»: «Душевна спільнота є встановленим у Священному писанні способом самоорганізації віруючих в найвищу цінність людини… Ми прирівнюємо у природному праві володіти собою будь-яку спільноту до особистості, оскільки віримо, що кожна спільнота є задумом однієї людини, суверенної особистості, а також договором та власністю будь-якої сукупності людей, включаючи одноосібну (в складі однієї людини)… Належність до спільноти (участь в спільноті) робить людину власником (співвласником) спільноти. Скільки б не було учасників у душевній спільноті, всі вони вважаються однією людиною». Таким чином, віровчення і традиційний устрій релігійної віри в найвищу цінність людини передбачає створення віруючими у кількості однієї людини чи більшої кількості людей релігійних організацій (душевних спільнот), заснованих не на відносинах фіксованого членства, а на відносинах добровільної згоди із задумом однієї людини, яка може виражатися у спільній релігійній діяльності віруючих як без створення юридичної особи, так і зі створенням юридичної особи (для максимально ефективної реалізації релігійних практик у згоді із національною правовою системою). Такий підхід грунтується на верховенстві природного права людини на самоорганізацію, в тому числі у нефіксованих соціальних зв’язках (асоціаціях, об’єднаннях з іншими людьми на основі одноосібно визначеної законної мети), а також відповідає ст. ст. 9, 11, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода релігії та об’єднання, заборона дискримінації) та п. 16 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій в Європі № СМ/Rec(2007)14, відповідно до яких, будь-яка особа, як фізична, так і юридична, як громадянин, так і не громадянин країни, або група таких осіб повинні мати можливість вільно створювати неурядову організацію.

Інститут душевної релігії є громадською організацією, повідомлення про утворення якої прийнято наказом Печерського районного управління юстиції у м. Києві від 05.06.2015 р. № 449/01-01-11, мета якої, відповідно до протоколу установчих зборів від 20.05.2015 р.: об’єднання віруючих громадян і священнослужителів душевної релігії (релігійної віри в найвищу цінність людини) для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних інтересів, обумовлених релігійними переконаннями; утвердження світоглядних та моральних цінностей, етики душевної релігії в соціальних відносинах та поведінці людей; дослідження і популяризація соціальної доктрини душевної релігії та суспільного значення релігійного життя віруючих і релігійних організацій душевної релігії; інформаційна та правова підтримка віруючих у реалізації ними права одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, проводити релігійні обряди, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні переконання, утворювати релігійні організації відповідної віросповідної приналежності, в тому числі релігійні громади без повідомлення органів влади про їх утворення, а також права на заміну альтернативною (невійськовою) службою виконання військового обов’язку, якщо це суперечить релігійним переконанням громадянина, що пройшов обряд благословення Божої настанови людині не брати участь у насильстві, війні та воєнізованих формуваннях і не користуватися зброєю; пропаганда ідеї внесення змін до законодавства України щодо усунення обмежень для груп у складі однієї особи порівняно з групами з 2-10 та більше осіб у праві на заснування як юридичних осіб релігійних та громадських організацій, реалізація права на звернення з відповідними пропозиціями до суб’єктів законодавчої ініціативи; захист від дискримінації за ознакою релігійних переконань віруючих в найвищу цінність людини та від правопорушень на ґрунті ненависті до душевної релігії.

У 2015 році Інститут душевної релігії розробив і запропонував усім суб’єктам законодавчої ініціативи (Президент, Кабмін, нардепи) внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до Законів України «Про громадські об’єднання», «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо усунення дискримінації за ознакою масовості громадських та релігійних організацій) та про внесення змін до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» (щодо усунення дискримінації за ознакою релігії). Продовжуються консультації із суб’єктами законодавчої ініціативи щодо цих законопроектів.

Джерело: Ліга.Блоги

Статут комісії зі скарг на реальність. Charter of the commission for complaints about reality. Устав комиссии по жалобам на реальность

commiss

Статут комісії зі скарг на реальність

1. Реальність така, як ми бажаємо.

2. Якщо реальність не така, бажаючі скаржаться на реальність.

3. Скарги на реальність розглядає комісія зі скарг на реальність у складі всіх, хто забажає, скликана ким завгодно.

4. В результаті розгляду скарги на реальність здійснюються бажання, пов’язані зі скаргою.

5. Бажання, не здійснені комісією зі скарг на реальність, можуть бути здійснені бажаючими самостійно під свою відповідальність.

Charter of the commission for complaints about reality (video)

1. Reality is like we wish.

2. If reality isn’t, those who wish may complain about reality.

3. Complaints about reality is considering by the commission for complaints about reality, composed of all who wish, convened by anyone.

4. Considering of complaints about reality takes as result granting of wishes, related to the complaint.

5. If wishes not granted by the commission for complaints about reality, those who wish may grant their wishes independently under their responsibility.

Устав комиссии по жалобам на реальность

1. Реальность такая, как мы хотим.

2. Если реальность не такая, желающие жалуются на реальность.

3. Жалобы на реальность рассматривает комиссия по жалобам на реальность в составе всех, кто пожелает, созванная кем угодно.

4. В результате рассмотрения жалобы на реальность осуществляются желания, связанные с жалобой.

5. Желания, не осуществленные комиссией по жалобам на реальность, могут быть осуществлены желающими самостоятельно под свою ответственность.

comission

Балада про гідність та свободу

revreklo

Підірвалась свобода гранатою. Гідність також здають у музей. В день свободи і гідності натовпу наодинці осмислимо все.

В цьому нам допоможе історія, бо сучасність – клубок давніх драм. Сім’ї первісне плем’я повторюють, а союзи племен – це майдан, на який всі сімейства збираються, коли веб і ТВ кличуть битися проти рабства у роботодавців, феодальної геополітики, кримінального капіталу, фейків соціал-демократії, чорних буднів та чорного налу, корупційної владної братії.

Ми не думали, хто кличе битися. Встали, вийшли. Зібралася нація. Кров лилась. Кровопивці змилися…

Всі відчули, що мало зібратися.

Бо із кожною перемогою, коли щастя, здавалося, близько, ми все більше терпіли від ворога, в нас все більше кипіли мізки.

Вольна, нова сім’я не складається. Знову веб і ТВ вчать коритися рабству у роботодавців, феодальній геополітиці, кримінальному капіталу, фейкам соціал-демократії, чорним будням та чорному налу, корумпованій владній братії.

Чи в Європу йдемо, чи в Євразію, чи з ідеєю, чи без ідеї, все одно кожен має красти – і не виживе, як не вкраде! Не злукавить і не обмане. Не вдереться з війною до ближнього. Не залишить безкарним лояльного і не доб’є непокірного.

Ти пильнуй! Не довірся нікому! Провокатори, зрадники всюди! Вороги народу навколо! Сильним будь: маєш в натовпі бути!

Слав драконівську єдність нації! Поклади життя за державність!

Чесні люди пішли убиватися.

Мародери, звичайно, зостались.

Світло вимкнули, щоб, напевне, вороги не побачили світла. Революція має втемну і своїх, і чужих валити. Захопити місця еліти. Все украсти. За все помститися. Ми – держава! Ті, схожі – бандити! Відрізняй, щоб із нами ужитися!

Вся історія, вивчена в темряві, з революцій та воєн складається. Може, правда, що істина мертва? Вірно вчать нас до банд приєднатися?

Чи самим пошукати світло? Наодинці книжки читати, власну долю корити мислі та діяльно фантазувати?

Чи знайдеться інша історія? Хронологія власного успіху на шляхах, що самотньо проторені авторами чудес минулого? Вчень без зверхності та крутійства. Неймовірних багатств, не украдених. Дивовижних спільнот без насильства та конфліктів, подоланих радістю.

В день свободи і гідності натовпу – як завжди, самостійна людина. Я щодня наодинці із правдою власне людство творю, як істину.