Почесний гість форуму молодих юристів, перший Президент України Леонід Кравчук, погодився відповісти на питання учасників. Гріх було б не скористатися його люб’язністю.

– Леоніде Макаровичу, в засобах масової інформації зараз дуже багато правильних публікацій про те, що саме за Вашого президентства почала в Україні будуватися держава соціальної нерівності, що було помилкою державотворення, бо зараз в усьому світі егалітарні тенденції торжествують. У нас підміняються права привілеями. От Ви схвалюєте, наприклад, монополію адвокатури. А чому не я вирішую, хто буде моїм представником в суді, а вирішує це правлячий клас? Чому у нас декларується свобода слова, а на телебаченні є номенклатура запрошених експертів? І моїм депутатом в Раді може стати тільки представник правлячого класу, багата, популярна людина, «розкручена» за гроші. І олігархія, корупція – це теж результат тої соціальної нерівності, яка була закладена при Вашому президентстві. І в релігійній сфері у нас створені монополії, певна група церков нікого не допускає до духовної сфери і намагається навіть в школах впровадити своє єдино правильне бачення етики. До речі, етика використовується в якості квазі-права для утвердження привілеїв і відтіснення вільних людей від будь-якої можливості свою волю, свободу утверджувати в публічному просторі. Чи не вважаєте Ви помилкою в державному будівництві утвердження привілеїв еліт, соціальної нерівності замість прав кожного і загального добробуту? І якщо Ви погодитесь, що це реальна проблема, скажіть, як її вирішувати?

– Я єдине що хочу задати вам одне запитання: назвіть мені державу, де є рівність.

– Людство.

– Державу! Людство – це космос…

– Ви знаєте, в праві є таке поняття: особиста автономія. І якщо людина вільна, вона навколо себе вибудовує суспільство рівних.

– Я вам задав питання. Відповідайте конкретно.

– Всі гуманісти всіх часів вибудовували навколо себе суспільство рівних.

– Я хочу, щоб ви відповіли, чи є в світі чи, принаймні, в Європі, держава, де є та рівність, яку я не заложив, будучи главою держави.

– Тобто, Ви хочете сказати, що сама ідея держави заснована на нерівності?.. От Ви в колі друзів рівний серед рівних, так само як всі ми намагаємося коло друзів будувати на основах любові, рівності та демократії. То чому б не відмовитись від цієї тоталітарної концепції якоїсь зверхньої над-«держави», імперії, на зразок політики Кремля? Може, все ж таки не утверджувати ідею вищості держави над людиною, а навпаки, дотримуватися рівності людей, рівності людини і держави? Наприклад, в адміністративному судочинстві вважається, що громадянин-позивач і суб’єкт владних повноважень – відповідач мають рівні процесуальні права, хоча насправді створено формальні перепони, неможливо позиватися до того ж Президента та Верховної Ради щодо адвокатської монополії, яка порушує моє право вільно обирати собі представника. Отже, рівність декларується, а насправді її нема. Треба її утверджувати, як Ви вважаєте?

– Я щиро поважаю Вашу позицію. Хочу сказати одне речення. Досягти рівності можна тільки, приймаючи рівні, потрібні для народу закони й Конституцію. Інакше це тільки буде філософська розмова. Коли народ буде задоволений, не протестуватиме проти діючої Конституції, тоді ми зможемо поступово іти до тої рівності, про яку ви кажете. Одразу ж стати всім рівними – це просто неможливо. Історія століттями творилася і твориться. Нам потрібно шукати шляхи, як це робити.

– Але ж є право на повстання проти тиранії. В преамбулі Загальної декларації прав людини написано, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення. Коли депутати Верховної Ради України, в тому числі і Ви як голова, 11 жовтня 1991 року зверталися до громадян з нагоди проведення референдуму про незалежність, ви пам’ятаєте, що ви обіцяли? Збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина! Особисту автономію має кожна людина, а не тільки еліти! А зараз ви кажете, що реальність прав неможлива, що рівність неможлива і що повставати, захищаючи свої права, теж неможливо. Що це за демагогія, вибачте?..

– Ви придумали, що я кажу «неможливо». Я кажу, треба шукати шляхи, як до цього підійти. А проголосити рівність сьогодні, і ви станете завтра рівними – я вважаю, що це поки що космос. Вибачте на слові.

– А ми будемо боротися за рівність. Це не філософія, це боротьба.