Здіймайте прапор на флагшток…
Зберіть почесну варту…
А я візьму старий листок,
Цей пожовтілий аркуш.

Пишайтеся: по ваш бік стяг…
Він свідчить, з ким ти, хто ти…
Над папірцем згадаю, як
Був змалку патріотом.

З землі я прапор піднімав,
Розтоптаний в калюжі.
Від злих дорослих рятував,
Ніс і пишався дуже.

“Навіщо лаєтесь?” – питав,
Бо лайкам я не вірив.
Чому кидалися, не знав,
На інших, наче звірі.

“Будь пильним!” – вчили сопляка
Бійці й пропагандисти.
Назло, сказали, ворогам
Склади свій чорний список!

Візьми-но, друже, папірця.
Пиши, кому не жити.
Виплескуй ненависть і страх.
Чужих клянися вбити.

Чіпляй свій прапор на древко,
Врочисто йди в бій дикий.
І бий древком, як тим кийком!
Шмагай нахабні пики!

Як переможеш, прапор даш
Під ніс чужинцям клятим.
Хай поцілують прапор наш
Чи вдавляться, як кляпом.

А як впаде, то не біда.
Готуйся йти на жертви.
Наш прапор скорена орда
Із гряззю буде жерти!

Не ми почали цю війну!
Вони за все заплатять!
Я себе майже обманув
І зваживсь убивати…

Та смертний вирок – от біда! –
Не склав. Не розізлився!..
Я ворогів не пригадав.
Залишивсь аркуш чистий.

Якщо би навіть сатана
Світ прапором душив би,
Його фальшиві імена
Вписати не посмів би.

Бо не здурів, бо не боявсь,
Знав: злоба кров націдить
І ляпнеться моїм ім’ям
Серед імен бісівських.

Тому не в мішанині тіл,
Кісток і прапорів я.
Тому я в пеклі не горів
І цей листок зберіг я.

Між вами прапор, як межа.
Я зі всіма безмежність.
Мій аркуш, чистий, як душа –
І кредо, й незалежність.