Президент Росії з глузду з’їхав.
На столі купа зведень, наче все метушня,
Рейтинг зріс, ворогів поглинула темрява –
Все одно тривожно і сухість в роті.
Піднімає слухавку, скасовує зустрічі.
Кремлівський безумець вимагає негайно
Втікачу призначити зустріч опівночі.
Нащо поспіх? І чим тиран стурбований?
Під зеленою лампою золотий Конфуцій
Мовчки мружиться, адже мовчання – золото.
Навіть мовчки хитрий мудрець натякає:
Не дарма у Сибіру китайці мерзнуть.
Наче газ добувають і нафту. Чи землю?
За копійки мігранти в Росії кріпачать,
Їхні гнізда усюди, як цвіль, розповзлися,
І від них ходоки з товмачами приходять.
Просять вольностей, пільг. Знахабніли! Ти терпиш,
Догоджаєш і просиш: вчіть російську мову…
Ті кивають лукаво, вклоняються, йдуть собі,
І з’являються знов, знову йдуть з товмачами.
За останні роки все змінилося.
Хоч набрав заощаджень у банку пекінському,
Гидко пупом землі зубожілої бути!
Захід щедро дає стусани, не кредити,
Про реформи твердить, права людини.
Навіть князь Білорусі тягнувсь на захід!
Довелося його зробити прем’єром…
Рейтинг зріс, рубль упав, падав, падав все глибше.
Не піднявся і від демонстрації сили,
Не піднявся, як вивели військо з Донбасу,
Референдум в Криму готуємо знову.
Там і в церкві владичиця вже лесбійка,
Феміністка, яка подалася в черниці,
Про терпимість без маски з амвона віщає,
Тихо пари вінчає одної статі.
От так вольниця! От торжество демократії!
Хоч царя критикуй, лай царя нецензурно,
Здав укропам, мовляв, Новоросію нашу.
Вже чеченцями з партії «Біла раса»
Ліберальну фракцію створено в думі.
Але санкції душать все більше і більше,
Про одні тільки санкції всі теревенять.
А, Втікач! Що, вже північ? Проходь. Наливай.
Що, прогнали? Свої ж? І з Криму?
До Європи хочуть? В Україну повернуться?
Хай злізають з шиї. Буде менше ротів.
Зацькували? А що я можу вдіяти?
Як Останкіно здав на відкуп китайцям,
Наступила свобода слова в Росії.
Наливай. Що, на площі мітинг?
Хай кричать. За стіною мені не чутно.
Вимагають розстрілу педерастів?
І царя за новий закон толерантний?
Чим так бісять їх одностатеві шлюби?
От мені все одно, хай хоч гей, хоч китаєць,
Аби з них я отримав податки й кредити.
Кажеш, ти міркував так само
Перед втечею від революції гідності?
Наливай. Бач, надворі кривавий світанок.
Знай, сьогодні зросте мій рейтинг.
Бо зачистить поліція красний майдан,
Прибере бандитів з «Білої раси».
Де ж те зведення? Цар піднімає слухавку,
Та не чутно звичного «Чого зволите?».
Секретар пропав. У приймальні порожньо,
На столі секретаря холодна кава,
Остання доповідь про царський рейтинг,
Який, звісно, виріс, й письмова заява
Про звільнення за власним бажанням.

о о о

БЕЛЫЕ

Президент России сошел с ума.
На столе стопка сводок, вроде все суета,
Рейтинг вырос, врагов поглотила тьма,
Но тревожно и пересохло во рту.
Поднимает трубку, отменяет встречи.
Кремлевский безумец требует срочно
Беглецу назначить встречу в полночь.
Что за спешка? И чем тиран озабочен?
Под зеленой лампой золотой Конфуций
Хитро щурясь, молчит, ведь молчание – золото.
Даже молча восточный мудрец намекает,
Что китайцы не зря мерзнут в русской Сибири.
Вроде нефть добывают и газ. Или землю?
Пашут орды мигрантов почти за бесценок,
Но селения их расползлись, будто плесень,
И от них ходоки с переводчиком ходят,
Просят вольностей, льгот. Обнаглели! Но терпишь,
Угождаешь и просишь, учите, мол, русский.
Отвечают лукавым кивком и поклоном,
И приходят опять и опять с толмачами.
За последние годы все изменилось.
Хоть заначку скопил тайно в банке пекинском,
Тошно пупом земли обнищавшей быть! Тошно,
Когда запад пинки дает вместо кредитов,
Ждет реформ и твердит о правах человека.
Даже князь Беларуси тянулся на запад!
Чтоб остался, пришлось его сделать премьером…
Рейтинг рос, рубль же падал и падал все глубже,
Не подняли его демонстрации силы,
Не поднял даже вывод военных с Донбасса,
Подготовка в Крыму референдума нового.
Там и в церкви владычица уж лесбиянка,
Феминистка, которая стала монашкой,
Про терпимость без маски с амвона вещает,
Однополые пары тихонько венчает.
Вроде, вот он, разгул демократии!
Хоть ругайся, царя обзывай нецензурщиной,
Что укропам он сдал Новороссию милую.
И чеченцы из партии «Белая раса»
Либеральную фракцию создали в думе.
Только санкции душат сильнее, чем прежде,
Потому что теперь все о санкциях треплются.
А, Беглец! Проходи. Побеседуем в полночь.
Наливай. Что, прогнали? Свои же? И с Крыма?
И в Европу хотят? В Украину вернуться?
Хорошо. Меньше ртов. Пусть уж с шеи-то слезут.
Затравили? Но что я могу поделать?
Как Останкино отдал на откуп китайцам,
Наступила в России свобода слова.
Наливай. Что, на площади митинг?
Пусть орут. За стеной мне не слышно.
Что, хотят расстрелять педерастов?
И царя заодно за закон толерантный?
Все равно разрешу однополые браки.
Что китаец, что гей, мне без разницы, честно,
Лишь бы я получал с них налоги, кредиты…
Что? И ты рассуждал точно так же
Перед бегством из Киева в русские степи?
Наливай. Вот кровавый рассвет приближается.
Новый день. Снова рейтинг мой вырастет сразу,
Когда красный майдан очистит полиция
От хамья «Белой расы», как я велел.
Где же сводка? Тиран поднимает трубку,
Но впервые не слышно «Чего изволите?»,
Секретарь пропал. В приемной пусто, холодно,
На столе секретаря доклад о вчерашнем царском рейтинге,
Который, конечно, вырос, и заявление
Об освобождении по собственному желанию.