Друзі гуманісти! Мабуть, таки ми винуваті в нинішніх безладах. Ми не зуміли зацікавити енергійних осіб розумними домовленостями, книжками та мирними іграми. Тому вони люто лають всіх, хто веде діалоги, вони взяли зброю та пішли гратися у війну.
Ми були надто правовірними і надто лінивими. Ми винні в тому, що поставили на цих людях хрест. А треба було мати сміливість включити їх, самоізольованих та агресивних, у своє коло спілкування – принаймні, поки вони не нападали на нас, а отже, терпіли нас, по-своєму довіряли нам і очікували від нас якоїсь користі для себе. На що мали повне право, бо люди повинні допомагати один одному залишатися людьми. Вони по-своєму нам допомагали, готові були вчити нас своїм принципам. І найгірше те, що ми нічому у них не навчилися. Ми винні в тому, що ігнорували їх.
Тепер ми не зупинимо бійців. Такою вони бачать свою гідність – битися. І такою вони бачать свою честь – перемогти. Вони мають поле бою, вони мають суперників. Поки ідея війни не вичерпала себе, вони послідовно йтимуть дорогою війни.
Ми не повинні стояти у них на шляху. У нас є свій шлях – попри всі безумства навколо, залишатися творцями, а не бійцями.
Якщо кожен йтиме своїм шляхом, в світі запанує гармонія. Послідовність – перша людська чеснота. Ми послідовні і вони послідовні. Отже, ми всі послідовні. В цьому ми єдині, хоч багато в чому іншому ми дуже різні. Коли йдеться про повагу до послідовності, вірності своїм принципам, які б не були ті принципи – не повинно бути ніякого “ми” і “вони”.
Тільки коли хтось звертає зі свого шляху та лізе перегороджувати чужий путь, можна покликати по допомогу людей з сусіднього шляху, аби забрали свого до своїх.
Це не стосується тих, хто приходить поспілкуватись, поагітувати, повчити. Кожен може вірити у свій шлях та кликати у попутники людей з інших шляхів. Їхній досвід цінний для нас, наш досвід цінний для них. Обмін досвідом додасть кожному наснаги йти своїм шляхом до кінця.
Що робити з тими, хто перегороджує чужий шлях? Просто обходьте їх. Наш шлях не повинен перетинатися з їхнім, щоб кожен залишався собою – і ми, і вони.